ВАРТІВНИЦЯ

ВАРТІВНИ́ЦЯ,і,ж., заст.

Жін. довартівни́к.

Тут[у наметі]також стояло ложе, прикрите тканинами й велетенською ведмежою шкурою. Було приготоване для дами-вартівниці. Чергуючись із товаришкою, обидві могли частину ночі дрімати(Н. Королева);

Автор змальовує українську жінку як вартівницю сімейного вогнища та культурних традицій, що користується великим авторитетом у сім'ї, державі та суспільстві(з наук.-попул. літ.);

Трудилася весь час дояркою, аж до виходу на пенсію, а потім тривалий час була вартівницею, охороняла на бригаді трактори, сіялки(з газ.).