ШУБОВСНУТИ

КИ́НУТИкого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.),МЕТНУ́ТИ,ШПУРНУ́ТИрозм.,ЖБУРНУ́ТИрозм.,ЖБУ́РИТИрозм.,ШВИРГНУ́ТИрозм.,ШВИРГОНУ́ТИпідсил. розм.,ШВА́РКНУТИрозм.,ШВАРКОНУ́ТИпідсил. розм.,ХРО́ПНУТИрозм.,БРИ́ЗНУТИрозм.,ШВАРНУ́ТИдіал.,ПОШПУ́РИТИрозм.,ПОШПУРНУ́ТИрозм.,ШПУ́РИТИдіал.,ПОПЕ́РТИфам.,ПОТИ́РИТИфам.,ПОТУ́РИТИдіал.,ПОПУ́ДИТИдіал. (рвучко, різко, з силою);ПОСЛА́ТИ,ЗАПУСТИ́ТИрозм.,УТИ́РИТИ(ВТИ́РИТИ)розм. (в когось, щось);ВЕ́РГНУТИ(ВЕ́РГТИ)розм. (з силою, щось важке);БЕБЕ́ХНУТИрозм. (щось важке перев. додолу);ЛЯ́ПНУТИрозм. (з коротким різким звуком);ПЛЮ́ХНУТИрозм.,ШУБО́ВСНУТИрозм. (перев. на щось або в щось рідке);УКИ́НУТИ(ВКИ́НУТИ),УВЕ́РГНУТИ(ВВЕ́РГНУТИ)розм.,УВЕ́РГТИ(ВВЕ́РГТИ)розм. (всередину чогось). — Недок.:ки́дати,ки́датисячиммета́ти,шпурля́ти,шпурля́тисячимжбурля́ти,жбурля́тисячимшвирга́ти,швирга́тисячимшпуря́ти,посила́ти,запуска́ти,ве́ргати,ве́ргнути,вергти́,ля́пати,плю́хати,укида́ти(вкида́ти),вверга́ти(уверга́ти). Карпо ухопив грудку глини й кинув униз (Панас Мирний); Октав Пігловський спритно метнув на шинквас півкарбованця (М. Стельмах); Марина так шпурнула миску, що мало не розбила (Грицько Григоренко); Гнатюк щосили жбурнув амбразурі в пащу свою важку ношу, круглий камінь (Я. Качура); Кудлатий жонглер.. жбурив глядачам кілька барвистих опук (О. Ільченко); Тимко швиргонув занозу на землю (Григорій Тютюнник); Клим Овчарук раптом щосили шваркнув своєю безкозиркою об днище тачанки (Ю. Смолич); Як глянув (Олексій) на свій портрет, здоймив його з стіни і хропнув об землю (П. Куліш); Як бризне (писар) шапку об землю (Г. Квітка-Основ'яненко); Коли Юрішкові донесли, що Марусяк вислизнув у нього межи пальці, — шварнув крисанев об землю і, завиваючи, як вовк, топтав її ногами (Г. Хоткевич); Івашко згадав про останню гранату і пошпурив її назустріч німцям (П. Панч); Та й шпурив (цар) острий палаш молодцеві у грудь (Ю. Федькович); Вона налапала під ногами палицю та й поперла нею на курей (І. Нечуй-Левицький); Білявий Габелок потурив свинку (дерев'яну кульку) на Василя (Панас Мирний); Хтось попудив англійську гранату, та не влучив у темряві у вікно (О. Гончар); Ольга Коршунова послала в поле диск (В. Собко); Багіров вирвав чеку, відхилив двері і запустив у них гранату (О. Гончар); (Ничипір:) Нечиста сила на все підводить. Чи випив там чоловік чарку, чи не випив, а вже воно тебе втирить у калюжу (Б. Грінченко); Костянтин розсміявся, вергнув книжечку на стіл (А. Кримський); Як бебехнув його на землю (Словник Б. Грінченка); Вийнявши з бокової кишені обтріпану колоду карт, ляпнув її на стіл (Григорій Тютюнник); Розвідники швидко підхопили свій невеличкий плотик, плюхнули його у воду (С. Голованівський); Петро зняв з собаки мотузку. Потім він і Платон, взявши за лапи Османа, розгойдали його й шубовснули в озеро (Ю. Збанацький); Вона ледве встигла вкинути йому в кишеню два пиріжки (О. Гуреїв). — Пор.бу́хнути.

ПІРНУ́ТИ(швидко зануритися у воду або в якусь іншу рідину перев. з головою),ВПІРНУ́ТИ(УПІРНУТИ),ПОРИ́НУТИ,НИРНУ́ТИрозм.,ПУРНУ́ТИрозм.,КА́НУТИперев. поет.,ДА́ТИ НУРКА́діал.;ШУБО́ВСНУТИ,ШУБО́ВСНУТИСЯ,ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ,ПЛЮ́СНУТИрозм.,ПЛЮ́ХНУТИрозм.,ПЛЮ́ХНУТИСЯрозм. (з плюскотом, шумом). — Недок.:пірна́ти,впірна́ти(упірна́ти),порина́ти,ниря́ти,пурна́ти,дава́ти нурка́,шубо́встатися,хлю́патися,плю́скати,плю́хати,плю́хатися,плю́хкатирозм.плю́хкатисярозм. Німий.. миттю роздягнувся, з розгону влетів у воду, пірнув, довго не з'являвся на поверхні, потім вигулькнув уже далеко від берега (П. Загребельний); Білого лебедя як не чорни, — він упірне й однаковий буде (прислів'я); Замовкла русалочка, В Дніпро поринула, Мов пліточка (Т. Шевченко); (Флегон:) Та се, бач, так, як літом в річку лізти: спочатку жаско, а нирнеш — то й рай. Отак же й християнам умирати (Леся Українка); Ти прочнешся, раз останній Очі поведеш... Пролепечеш: — Прощавайте!.. — В озеро пурнеш! (М. Костомаров); Після Січі і Батурина Палій, мов у воду канувши,.. випірнув аж у Варшаві: пірнув у Дніпр, а випірнув за Віслою (Д. Мордовець); Тут і там відбивалось блакиттю синє небо у плесі. Таке чисте, гладеньке і лагідне, аж тягнуло дати стрімголов нурка в безодню (П. Козланюк); Гаврило, шубовснувши в воду, випірнув ген-ген за течією (Є. Гуцало); Ненадійний пристрій не витримав ваги тілистого запорожця, і він каменем шубовснувся в воду (С. Добровольський); Лебедик хлюпнеться і вирне (Є. Гребінка); Яків випустив весло, майнув руками і важко плюхнув у воду (О. Донченко); Роман плюхнувся і поплив, дрібно перебираючи руками (І. Ле).

I.УПА́СТИ(ВПА́СТИ)(втративши рівновагу, опору),ПА́СТИ,ПОВАЛИ́ТИСЯ,ЗВАЛИ́ТИСЯ,ПЕРЕКИ́НУТИСЯ,ПОКОТИ́ТИСЯ,БЕРКИ́ЦНУТИ(БЕРКИ́ЦЬНУТИ)розм.,БЕРКИ́ЦНУТИСЯ(БЕРКИ́ЦЬНУТИСЯ)розм.,ПОЛЕТІ́ТИрозм.,ПОСУ́НУТИСЯрозм.,ЗАГУДІ́ТИ(ЗАГУСТИ́)розм.,ЛЯ́ПНУТИСЯрозм.,ХРЬО́ПНУТИрозм.,ХРЬО́ПНУТИСЯрозм.,ХРЯ́ПНУТИрозм.,ХРЯ́ПНУТИСЯрозм.,ХРЯ́СНУТИрозм.,ХРЯ́СНУТИСЯрозм.,ГУ́ЦНУТИрозм.,ГУ́ЦНУТИСЯрозм.,БРИ́КНУТИдіал.,РУ́НУТИдіал.;ПРОСТЯГТИ́СЯ,ПРОСТЯГНУ́ТИСЯ,РОЗТЯГТИ́СЯ,РОЗТЯГНУ́ТИСЯ(на весь зріст);ШУБО́ВСНУТИ,ШУБО́ВСНУТИСЯ(перев. у воду). — Недок.:па́дати,вали́тися,перекида́тися,коти́тися,леті́ти,су́нутися,хрьопати,хряпати,хряскати,розтяга́тися,шубо́встати,шубо́встатися. Тимко упав у сніг (Григорій Тютюнник); — Витягли мене, і я відразу повалився на землю, мов неживий (І. Франко); Добалакались до того, що Карпо під стіл звалився (М. Коцюбинський); Галатин зупинився на кручі, ще крок ступити — й беркицьнешся вниз (Є. Гуцало); Вони.. ляпнулись у зелене баговиння рову (Ю. Смолич); Хлопці одразу замовкли, і хто де стояв — весело гуцнули на коліна (С. Васильченко); Утерся після оселедця Петро, гуцнувся на піл (А. Тесленко); Коні й корови ще здужають іти, а вівцям усе гірше. Іде, іде вівця і раптом захиталася, брикнула і край (В. Кучер); На сходах так простягся (Миша), що не одразу встав (Леся Українка); Розтягтися на льоду; З розбігу Сахно шубовснула у самісіньку гущу колючого чагаря (Ю. Смолич); Ненадійний пристрій не витримав ваги тілистого запорожця, і він каменем шубовснувся в воду (С. Добровольський). — Пор. I.бу́хнутися.

шубовснути—ну неш док.i розм.i неперех. Кинутися упасти прнути у воду роблячи сплески. Упасти взагал видаючи глухий звук плюхнутися. рдкоi. З силою политися про воду. перех. Кинут...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
шубовснути—шубовснути дслово доконаного виду розм....Орфографічний словник української мови
шубовснути—Шубовснути ну неш нуть...Правописний словник Голоскевича
шубовснути—док. у воду шелеснути шуснути булькнути бовтнути плюхнутися воду згори ринути жбухнути недок. р. ШУБОСТАТИ....Словник синонімів Караванського
шубо́вснути—ШУБОВСНУТИ ну неш док. розм. . неперех. Кинутися упасти прнути у воду роблячи сплески. Замсть дверей вн налапав драбину й звалив потрапив на джку з водою скинув кружок ...Словник української мови в 11 томах
шубовснути—ШУБОВСНУТИ ну неш док. розм. Кинутися упасти прнути у воду роблячи сплески.Замсть дверей вн налапав драбину й звалив потрапив на джку з водою скинув кружок шубовснув у ...Словник української мови у 20 томах
шубовснути—ну неш док. розм. неперех. Кинутися упасти прнути у воду роблячи сплески. Упасти взагал видаючи глухий звук плюхнутися. рдкоem. З силою политися про воду. перех. Кину...Толковый словарь украинского языка
шубовснути—To plop to go plop to plunk to souseвн шубовснув у воду he went plop into the water...Українсько-англійський словник
шубовснути—сов. от шубовстати...Українсько-російський словник
шубовснути—як мов наче т. н. у воду впасти канути рдко падати. . Зникнути безслдно пропасти. вже одягаючись спохватився Динька що нема шапки. Обдивився Никодим ус кутки повиверта...Фразеологічний словник української мови