ХВАЛИТИСЯ

ВІДКРИВА́ТИ(робити відомим те, що було прихованим, таємним),РОЗКРИВА́ТИ,ВИКРИВА́ТИ,З'ЯСО́ВУВАТИ,ХВАЛИ́ТИСЯ. — Док.:відкри́ти,розкри́ти,ви́крити,з'ясува́ти,похвали́тися. Одну таємницю треба вже тепер відкрити (Лесь Мартович); Досі ніхто в класі не розкрив цього великого секрету (О. Копиленко); Лихолєтов довго нічим не викривав своїх намірів (О. Донченко); Мовчазна могила нам не з'ясує, що діється в ній (Леся Українка); — Ти ж, Карпе, мовчи, — сказав мені Іван, як кавуни прибрали.. — І матері не хвалися, що бачив сьогодні (Панас Мирний).

ПОГРО́ЖУВАТИкому (попереджати з погрозою про покарання),ГРОЗИ́ТИ,ГРОЗИ́ТИСЯ,ЗАГРО́ЖУВАТИ,ПРИГРОЖУВАТИ,СТРАХА́ТИкого,НАХВАЛЯ́ТИСЯна кого і без додатка, розм.,ХВАЛИ́ТИСЯбез додатка, розм.,ВИХВАЛЯ́ТИСЯперев. без додатка, розм.,СВАРИ́ТИСЯрозм.,НАГРО́ЖУВАТИСЯдіал.,ВІДХВА́ЛЮВАТИСЯдіал. — Док.:погрози́ти,загрози́ти,пригрози́ти,настраха́ти,насвари́тися,нагрозитися,відхвали́тися. Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Н. Рибак); Жінка грозить чоловікові, той ворогує на жінку (переклад М. Зерова); Мене вкинули у возок і одвезли два десятники додому і священикові.. грозилися, що зачинять мене десь у дорозі або де й гірше... (Марко Вовчок); Староста вмовляв Михайла Барабаша, загрожував йому, підкупав його родичів, навіть родину... (Л. Смілянський); Коли незнайома пригрозила, що виб'є вікна, тітка Клавда відразу принишкла (Ірина Вільде); Урущак страхав притягти Мусія Завірюху до одвіту за наклеп (К. Гордієнко); Мав (Олійниченко) звичай завсігди нахвалятися: — Стривайте ви! Уберемо ми вас у шори, мужлани! (Б. Грінченко); Прийшлося таки оддати (гроші), бо чоловік хвалився, що й скриню рознесе й Хіврю уб'є, як не дасть (Грицько Григоренко); — Вони вихваляються порізати всю старшину (З. Тулуб); Свариться, що вона усім скаже, що її вбила мати, ніхто другий, як мати (Панас Мирний); Єгомость нагрозився, що запроторить її в пащу до Люципера (переклад М. Лукаша); Цей не дав йому яблука та ще, як той став відхвалюватись, злаяв катом (А. Свидницький).

РОЗПОВІДА́ТИ(передавати усно щось про кого-, що-небудь, передавати словами бачене, пережите тощо),ОПОВІДА́ТИ,РОЗКА́ЗУВАТИ,ГОВОРИ́ТИ,ПОВІДОМЛЯ́ТИ,ПОВІДА́ТИ(ПОВІ́ДУВАТИ),ПРОМОВЛЯ́ТИ,ВИКЛАДА́ТИ,ДОКЛАДА́ТИрозм.,ПРОВА́ДИТИрозм.,ПЕРЕПОВІДА́ТИрозм.,ПРИПОВІДА́ТИдіал.,УПОВІДА́ТИ(ВПОВІДА́ТИ)діал.,УПОВІ́ДУВАТИ(ВПОВІ́ДУВАТИ)діал.,ОПОВІ́ДУВАТИзаст.,ПРОПОВІ́ДУВАТИзаст.,ЯСУВА́ТИзаст.,БА́ЯТИдіал.;ПОВІСТУВА́ТИрозм. (докладно, спокійно);ХВАЛИ́ТИСЯрозм. (так, щоб усі чули);КАЗА́ТИ(казки);ПОДЕ́ЙКУВАТИрозм. (час від часу, подекуди). — Док.:розпові́сти́,опові́сти́,розказа́ти,повідо́мити,пові́дати,пові́сти,повісти́ти,ви́класти,докла́сти,перепові́сти́,припові́сти́,упові́сти́(впові́сти),оповісти́тирозм.похвали́тися. Твердим, уже не плачучим голосом Варка стала розповідати, як сталося лихо (О. Гончар); Дядя Коля оповідав йому багато про війну, про тяжкі бої (В. Гжицький); Прийшла Маруся додому, батечку! весела, моторна, і говорить, і розказує, і порається за трьох (Г. Квітка-Основ'яненко); Що говорять, то й виговорять. — Що бають, то й вибають (М. Номис); Кармазин спокійно повідомляв Сагайді, що одержав оце трохи поповнення, молодих, необстріляних (О. Гончар); Його перестріває друг, повідає, як дратувалися мати і як заходилося плачем немовля, котрого покинув Данилко (Ю. Яновський); Граючи, він низько схиляв голову до баяна, наче той повідував йому щось інтимне (О. Гуреїв); Біля ґанку стояв гурт чоловіків, бороданів. Саме дядько Гордій щось у колі їх промовляв (А. Головко); От я й викладаю все теє небозі... А вона... звісно вже, що дівчина не вважає ні на віщо, полюбивши (Марко Вовчок); (Охрим:) Хлопці й дівчата зберуться, співають, аж луна іде, заведуть гульбище, почнуть таке докладати, що, здається, і мертвий зареготав би, а мені усе те байдуже (М. Кропивницький); — Не знать, що ти провадиш, свате! — дав йому одвіт Шрам (П. Куліш); Звечора, щільно запнувши вікна, подруги довго розмовляли, переповідаючи одна одній своє життя-буття (В. Козаченко); Приповідають люде, що де наше теперки село, то колись ліс був (Словник Б. Грінченка); — Так і так, — уповідає (Аниця), — знемагає мій чоловік (Лесь Мартович); — Еге, пустив! Еге, сам! — озвавсь Антосьо, — добре пустив! — І оповістив все, як діялось (А. Свидницький); — Жартувать добре в родині, а нащо ж тато проповідує се мужикам (М. Коцюбинський); Низенький бадіка підійшов до директора і, кладучи зібрані гроші на стіл, повістував, що вони ті гроші найшли у суді на підлозі (Марко Черемшина); Явдоха впоралась трохи — пішла до биків. Коли увіходить, хвалиться: — Нема биків (А. Тесленко); — Не можу швидко заснути, так мені казки кажуть (Г. Квітка-Основ'яненко); — Що ж там подейкують на базарі? Які там новини? (Ю. Смолич).

ХВАЛИ́ТИСЯким, чим і з спол. щ о (хвалити себе, щось своє, своїх близьких),ПОХВАЛЯ́ТИСЯ,ВИХВАЛЯ́ТИСЯпідсил.,ХВА́СТАТИпідсил.,ХВА́СТАТИСЯпідсил.,СЛА́ВИТИСЯрозм.,ФАНФАРО́НИТИрозм.;КОЗИРЯ́ТИрозм. (виставляти як свою перевагу). — Док.:похвали́тися,ви́хвалитися,похва́стати,похва́статися. — Ге! — хвалиться дядько Володько, — се в мене такий кришталь, що другого такого в цілісінькому світі не надибаєш! (Марко Вовчок); Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю (прислів'я); Мати перед усіма вихваляється: — Слава Богу, вивчився мій Микола на лікаря (Григорій Тютюнник); Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік (Панас Мирний); (Кіндрат Антонович:) І я скрізь тобою хвастаюся, кажу, що нема на всю округу такого (М. Кропивницький); Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); — Козиряєте начитаністю? — усміхнувся зневажливо Барсовський (Є. Куртяк).

хвалити(ся)—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem хваливши хвалячи. висловлювати похвалу. звеличувати прославлятихвалитьДеепричастная формаem хвалив хваля...Большой украинско-русский словарь
хвалити(ся)—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem хваливши хвалячи. висловлювати похвалу. звеличувати прославлятихвалитьДеепричастная формаem хвалив хваля...Большой украинско-русский словарь
хвалитися—хвалюся хвалишся недок.i Хвалити себе вихвалятися ким чимнебудь. кому без додаткаi. Розповдати казати так щоб ус чули. Виявляти розкривати те що до цього часу було тамн...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
хвалитися—хвалитися дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
хвалитися—хвалитисяса лиеsupса лиеsupца лаца нак.em лиuса л...Орфоепічний словник української мови
хвалитися—хвалитиеса луса лиеса лиеца лаца нак. лиса лца....Орфоэпический словарь украинского языка
хвалитися—глаг. радостно кричать петь от радости хвастаться тщеславиться. Кор. ....Словарь церковнославянского языка
хвалитися—Виношуватися вихвалятися вихвастуватися задаватися осьмиuкати ось ми! похвалятися розхвалятися хвастати хвастатися якатиФразеологчн синонмиstrong випинати груди носитися ...Словник синонімів Вусика
хвалитися—хвалити себе чим вихвалятися хвастати ХИЗУВАТИСЯ ЧВАНИТИСЯ кн. фанфаронити убити нахвалятися кому говорити повдати повдомляти кого....Словник синонімів Караванського
хвалитися—хвалити себе вихвалятися хвастати хизуватися бльшою мрою величатися чванитися задаватися козиряти....Словник синонімів Полюги
хвали́тися—ХВАЛИТИСЯ хвалюся хвалишся недок. . Хвалити себе вихвалятися ким чимнебудь. год тоб хвалитись дтьми. Хвалила ж сова свох дтей що нема кращих на свт а яка ж там совина к...Словник української мови в 11 томах
хвалитися—ХВАЛИТИСЯ хвалюся хвалишся недок. Хвалити себе вихвалятися ким чимнебудь.Батькомматрю не хвались а хвались честю прислвя год тоб хвалитись дтьми. Хвалила ж сова свох дте...Словник української мови у 20 томах
хвалитися—хвалюся хвалишся недок. Хвалити себе вихвалятися ким чимнебудь. кому без додаткаem. Розповдати казати так щоб ус чули. Виявляти розкривати те що до цього часу було та...Толковый словарь украинского языка
хвалитися—To boast ofem to brag to swagger to vaunt...Українсько-англійський словник
хвалитися—выхваляцца...Українсько-білоруський словник II
хвалитися—Выхваляцца...Українсько-білоруський словник II
хвалитися—выхваляцца...Українсько-білоруський словник
хвалитися—Prale...Українсько-датський словник
хвалитися—em...Українсько-китайський словник
хвалитися—[hwaytysja]chwali si...Українсько-польський словник
хвалити(ся)—лю лиш chwali si...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
хвалитися—хвалиться хвастаться разг. хвастать похваляться выхваляться сообщать говорить рассказывать угрожать разг. хвалиться похваляться...Українсько-російський словник