СПАХНУТИ

ЗАГОРІ́ТИСЯ(почати горіти),ЗАЙНЯ́ТИСЯ,ЗАПАЛИ́ТИСЯ,СПАЛАХНУ́ТИ,СПАХНУ́ТИ,ЗАПАЛА́ТИ,ЗАПАЛАХКОТІ́ТИ,БЛИ́СНУТИ,ПАЛАХНУ́ТИрозм. (раптово й швидко);ЗАТЕПЛИ́ТИСЯрозм. заст. (про слабкий вогонь свічки, лампадки). — Недок.:загоря́тися(загора́тися),займа́тися,запа́люватися,спала́хувати,спала́хкуватирозм.спаха́ти,спа́хувати,бли́скати. Загорілася коло дороги скирта соломи (Ю. Яновський); Полум'я спахнуло, і швидко зайнялася брама, зайнялася й дерев'яна башта над брамою (І. Нечуй-Левицький); Швидко запалився огонь з сухої лучини, наче горючий стіг сіна (Юліан Опільський); Суха трава спалахнула (Г. Хоткевич); Барикада .. затріщала й одразу запалала (Г. Епік); Могуче світло, що наповнювало хату Зелепуги, нараз.. вискочило на стріху.., обхопило цілу хату, котра відразу запалахкотіла (І. Франко); — А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя — і затеплились вони рівним вогнем (М. Стельмах).

СЕ́РДИТИСЯ(виявляти почуття гніву),ГНІ́ВАТИСЯ,ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ,ЗЛИ́ТИСЯ,ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯпідсил.,ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯпідсил.,ЗЛОСТИ́ТИСЯрідше,ГНІВИ́ТИСЯрідше,ЗЛОСТУВА́ТИрідше,ЗЛОБУВА́ТИрідше,ҐЗИ́ТИСЯдіал.;ОБУ́РЮВАТИСЯ,ПРИ́НДИТИСЯфам.,ФИ́РКАТИрозм. (виражаючи гнів, ображаючись на кого-, що-небудь);ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРОЧИ́ТИСЯрозм.,ІРИТУВА́ТИСЯзаст. (бути в стані роздратування);СПАЛА́ХУВАТИ,СПАХА́ТИ,СПА́ХУВАТИ(раптово впадати в гнів);САТАНІ́ТИ,ПІ́НИТИСЯ(доходити до крайньої межі в гніві). — Док.:розсе́рдитися,осе́рдитисярідшерозгні́ватися,розгніви́тися,нагні́витисярозм.угні́ватися(вгні́ватися)рідшеугніви́тися(вгніви́тися)рідшепрогні́ватися,прогніви́тися,розізли́тися,обізли́тися,озли́тися,узли́тисярозм.озлоби́тися,обу́ритися,розпри́ндитися,роздратува́тися,роздрочи́тися,спалахну́ти,спахну́ти. Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився (Григорій Тютюнник); — Може, це секрет? Тоді не гнівайтесь за мою цікавість (Ю. Смолич); — На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Її знали за строгу жінку, що злостилась задля кожної дрібниці і голосно сварилася (О. Кобилянська); Відскочив засув, двері відчинились, — я чую — милая моя гнівиться (Леся Українка); (Євгеній:) Перепрошаю вас, дідусю, за свого неґречного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Франко); — Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас? (М. Зеров); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (О. Довженко); Уляна неприязно мовчала, приндилася (К. Гордієнко). — Пор. I. 1.лютува́ти.

спахнути—див.i спахати....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
спахнути—Спахнути См. Спахувати. Словарь укрансько мови в х тт. За ред. Б. Грнченка. К. . Т. . С. ....Грінченко. Словарь української мови
спахнути—спахнути дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
спахну́ти—СПАХНУТИ див. спахати. Словник укрансько мови в тт. АН УРСР. нститут мовознавства за ред. . К. Блодда. К. Наукова думка . Т. . С. ....Словник української мови в 11 томах
спахнути—СПАХНУТИstrong див. спахати...Словник української мови у 20 томах
спахнути—див. спахати....Толковый словарь украинского языка
спахнути—сов. от спахати...Українсько-російський словник