ПРИПОЧИТИ

ВІДПОЧИВА́ТИ(відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.),СПОЧИВА́ТИ,ВІДПОЧИВА́ТИСЯбезос.,ВІДДИХА́ТИрозм.,ВІДДИ́ХУВАТИрозм. рідко,ОПОЧИВА́ТИзаст.;ПЕРЕПОЧИВА́ТИ,ПЕРЕДИХА́ТИрозм.,ПЕРЕДИ́ХУВАТИрозм. рідко,ПРИПОЧИВА́ТИдіал. (на короткий час);ВІДЛЕ́ЖУВАТИСЯ(лежачи, перев. після хвороби);ПІДНОЧО́ВУВАТИ(трохи спати вночі). — Док.:відпочи́ти,спочи́ти,спічну́тидіал.відди́хати,віддихну́ти,відітхну́ти,опочи́ти,перепочи́ти,передихну́ти,припочи́ти,відле́жатися,підночува́ти. Мисливці.. добре попоїли і лягли відпочити до вечора (З. Тулуб); На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать (Т. Шевченко); Він теж привітався до неї, запитав, як їй відпочивалося (Л. Смілянський); Сонце розжарювалося, і Зоя сідала на край поля між кукурудзою віддихати (О. Кобилянська); (Оленка:) Моя мати лягли опочивати та й кажуть: піди до Євфросини та погуляй трошки (І. Нечуй-Левицький); Раніше.. з кожним заходом на нову ручку по ньому розливалася втома,.. і тоді хвилю-дві він перепочивав (Григорій Тютюнник); Оповісник лиш мить передихав.. і знову розпочинав усю довгу фразу (І. Ле); Те оповідання не йшло панотцеві гладко. Він зупинявся, припочивав (Лесь Мартович); Інколи, після репетиції.. він падав знесилений, щоб відлежатись, віддихатись (Л. Дмитерко).

припочити—дсл. док. виду що зробитиem неперех.Дприслвникова формаem припочивши. припочити...Большой украинско-русский словарь
припочити—див.i припочивати....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
припочити—припочити дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
припочи́ти—ПРИПОЧИТИ див. припочивати. Словник укрансько мови в тт. АН УРСР. нститут мовознавства за ред. . К. Блодда. К. Наукова думка . Т. . С. ....Словник української мови в 11 томах
припочити—ПРИПОЧИТИstrong див. припочивати...Словник української мови у 20 томах
припочити—див. припочивати....Толковый словарь украинского языка