МОЛОТИТИ

БИ́ТИпо чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь),ГАМСЕ́ЛИТИпідсил. розм.,ГАТИ́ТИпідсил. розм.,ГЕ́ПАТИпідсил. розм.,ГИЛИ́ТИпідсил. розм.,ГРІ́ТИпо чому, об що, у що, підсил. розм.,ДУБА́СИТИпідсил. розм.,КРЕСА́ТИпідсил. розм.,МОЛОТИ́ТИпо чому, об що, у що, підсил. розм.,МОСТИ́ТИпідсил. розм.,ПРА́ТИпідсил. розм.,САДИ́ТИпідсил. розм.;УДАРЯ́ТИ(ВДАРЯ́ТИ)(про окремі удари);БА́ЦАТИрозм. (ударяти з різким коротким звуком). Тимофій бере долото, злегка сокирою б'є по ньому — робить зарубку (М. Стельмах); Він знову згадав за молоток і, відвернувшись, якось аж люто почав гамселити по цвяхах (О. Гончар); Він підхопився на ноги і став гатить підбором в те місце, де стояла щука, аж доки під чоботом не хрокнула вода (Григір Тютюнник); Понеслася журлива пісня; і вголос їй дружкова шабля гепає в стелю раз, удруге і втретє (Панас Мирний); Ті, що сиділи у перших рядах, не тільки аплодували, а й гріли чобітьми в підлогу (В. Кучер); Крешуть коні кригу копитами (М. Терещенко); Рязанов над силу молотив колотушкою по дзеркальних вічках контейнера (В. Логвиненко); Коні.., глухо ржучи самим черевом, в землю мостили копитом (П. Тичина); Перемо так ціпами, що, мабуть, аж на край села чутно (Панас Мирний); Десятки кулаків садять, б'ють у двері, закладені зовні, як прогоничем, товстим ломом (О. Гончар); Могутнім хвостом ударяв (кит) пароплав по боках і ховався в воду (М. Трублаїні). — Пор. 1.сту́кати, 1.уда́рити.

БИ́ТИкого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь),ПОБИВА́ТИрозм. рідше,МІ́РЯТИкого, перев. чим, розм.,ПИСА́ТИперев. у що, по чому, розм.,ПО́ШТУВАТИкого, перев. чим, розм.,ПРИГОЩА́ТИ(ПРИГО́ЩУВАТИ)кого, перев. чим, розм.,ЧАСТУВА́ТИкого, перев. чим, розм.,ТЯ́ТИ(ТНУ́ТИ)рідше,ТРІ́СКАТИкого, перев. по чому або у що, чим, розм.,ГАМСЕ́ЛИТИпідсил. розм.,ГАТИ́ТИпідсил. розм.,ГЕ́ПАТИпідсил. розм.,ГИЛИ́ТИпідсил. розм.,ГОЛО́МШИТИпідсил. розм.,ГРІ́ТИпідсил. розм.,ДАВА́ТИкому, перев. у що, по чому, підсил. розм.,ДУБА́СИТИпідсил. розм.,ДУ́ТИпідсил. розм.,ДУХОПЕ́ЛИТИпідсил. розм.,КОЛОШМА́ТИТИпідсил. розм.,КРЕСА́ТИпідсил. розм.,КРОПИ́ТИпідсил. розм.,ЛОКШИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПИ́ТИпідсил. розм.,ЛУПЦЮВА́ТИпідсил. розм.,ЛУШПА́РИТИпідсил. розм.,ЛУЩИ́ТИпідсил. розм.,МАНІ́ЖИТИпідсил. розм.,МІСИ́ТИпідсил. розм.,МОЛОТИ́ТИпідсил. розм.,МОСТИ́ТИпідсил. розм.,МОТЛОШИ́ТИпідсил. розм.,НАКЛАДА́ТИкому, підсил. розм.,ПЕРІ́ЩИТИпідсил. розм.,ПОЛОСКА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ПОТЯГА́ТИ(ПОТЯ́ГУВАТИ)перев. чим, підсил. розм.,ПРА́ТИперев. чим. підсил. розм.,РЕПІ́ЖИТИпідсил. розм.,ПІ́ЖИТИпідсил. розм., рідше,САДИ́ТИперев. чим, підсил. розм.,СТРИ́ГТИкого, перев. чим, по чому, підсил. розм.,ТІ́ПАТИпідсил. розм.,ТЛУМИ́ТИпідсил. розм.,ТОВКМА́ЧИТИпідсил. розм.,ТОВКТИ́підсил. розм.,ТОЛОЧИ́ТИпідсил. розм.,ТРОЩИ́ТИпідсил. розм.,ЧЕСА́ТИперев. чим, підсил. розм.,ЧОВПТИ́підсил. розм.,ЧУ́ХРАТИпідсил. розм.,ШКВА́РИТИперев. чим, підсил. розм.,ШМАТУВА́ТИпідсил. розм.,ШПА́РИТИперев. чим, підсил. розм.,МО́РСКАТИпідсил. розм., рідко,БА́НИТИпідсил. діал.,ВАЛИ́ТИпідсил. діал.,МОЛОСУВА́ТИпідсил. діал.,ПРАСУВА́ТИпідсил. діал.;ОБКЛАДА́ТИрозм.,ОКЛАДА́ТИрозм. (кого, перев. чим — бити кругом, по всій поверхні);СИ́ПАТИкому, перев. що, розм. (часто);ПІДДАВА́ТИчим, розм. (звичайно знизу вгору);ВІДВА́ЖУВАТИкому, що або чим, розм.,ЗАТО́ПЛЮВАТИкому, в що, підсил. вульг.,ОГРІВА́ТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЗУВАТИкого, перев. чим, підсил. розм.,ОПЕРІ́ЩУВАТИкого, перев. чим, підсил., розм.,ЗАЦІ́ДЖУВАТИкому в що, підсил. вульг. (про окремі удари);КУЛА́ЧИТИрозм. (бити кулаком, кулаками);СТУСУВА́ТИрозм.,ТАСУВА́ТИрозм.,ТУ́ЗАТИ(ТУСА́ТИ)розм. (бити, штовхаючи чим-небудь — звичайно кулаком або ногою);ЧУ́БИТИрозм. (бити, хапаючи за чуба, волосся, а також бити взагалі);ВИТЯГА́ТИ(ВИТЯ́ГУВАТИ)розм. (чим — протягуючи по тілу);ШЛЬО́ПАТИрозм. (злегка бити рукою, долонею, перев. дітей);ПОЛОСУВА́ТИрозм. (залишаючи сліди, рубці у вигляді смуг);ГУЛЯ́ТИпо кому-чому, підсил. розм. (про знаряддя побоїв). Вибачайте, що не вивчив, Бо й мене хоч били, Добре били, а багато Дечому навчили!! (Т. Шевченко); Узяв батько сина побивати, взяла мати тяжко дорікати (В. Стефаник); Андрій міряв лозиною то одного, то другого (С. Васильченко); Кричить (ісправник), біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Т. Шевченко); — Досить мені, що старший десь воює, а батька старого тут нагаями поштують! (І. Цюпа); Іванка вже не раз частували стусанами під боки, та він не ображався і не лаявся (А. Хижняк); Іван тяв перший, просто в чоло (М. Коцюбинський); Вона не тріскала доньку ложкою по лобі.., а сумирно зітхала (М. Стельмах); — Разом тих панів мостивих, добрим гуртом будете так сильно лупцювати, так дуже духопелити... — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! — Гріти! Періщити! — Гатити! Молотити! Дубцювати! — Хворостити! Хвоїти! Шпарити! Чухрати! — Окладати! Банити! Пужити! Шмагати! — Трощити! — Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! Маніжити! Локшити! Потрошити! (О. Ільченко); Павло Гречаний, у подертій сорочці і з розбитою бровою, гатив розкуркулених направо й наліво (Григорій Тютюнник); — Давайте всім і в ніс і в уси (І. Котляревський); Вони налітали один на одного, одскакували, падали, вертілися по землі, схоплювались і знову дубасили один одного (Г. Коцюба); — Плітьми мене, шельму, дути! Козацькими нагаями пороти!.. — скрикнув Довбня (Панас Мирний); (Андрій:) То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і... давай колошматить. Ледве вирвався! (З. Мороз); Батько зняв із себе пояса, склав його вдвоє і — стій і дивися — кропив Мефодя (Б. Харчук); Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (О. Іваненко); Голова й десяцький перелякались... Вони думали, що з-під мосту вискакують дідьки та луплять їх по спині (І. Нечуй-Левицький); — Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив (О. Довженко); А малеча-хлопці, ті жаб на березі ще лушпарили (А. Головко); Вони (борці) попускалися один одного і розпирслися по кутах, але капрал не переставав лущити їх держаком, куди тільки міг засягнути (І. Франко); Часто й густо батько його маніжив за це (Панас Мирний); А дрібнота Уже за порогом як кинеться по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Т. Шевченко); (Гаврило:) Братія запорозька, хто з вас не пропивав у житті своєму штанів і сорочок, нехай той бере кия і починає мене, грішного, молотити (О. Корнійчук); Ох же ж і мостили їх (панів)! Ой, по тім'ю стукали! На наших гвинтівочках чукикали, чукали (П. Тичина); Витарабанившися (вилізши) на Сука, толочив (Лемко) його ногами, як баба капусту в бочці або жвавий парубок сіно на оборозі, мотлошив бідака (С. Ковалів); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич); Не добігши одне до одного, вони (півні) злітають угору, ..відчайдушно періщать один одного розчепіреними крильми (Є. Гуцало); Хлопець зривається бігти до корів, за ним конем економ, полоще його нагаєм (С. Васильченко); Потягає (вартовий) його кілька разів тройчаткою, той хрипить, заціпивши зуби (Леся Українка); На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби, а два інші прали канчуками (І. Франко); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (А. Хижняк); Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Панас Мирний); Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (І. Котляревський); — А Мартина торік не тіпав на леваді той паршивий Комлик? Спасибі, люди розборонили, а то на місці поклав би... (Г. Коска); — Серце б'ється, живий, — відповів перший. — Видно, гадюки ті ногами його товкли: весь одяг і обличчя в піску (Ю. Шовкопляс); Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник); Човпуть його, мов дурного (Номис); Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Л. Боровиковський); Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Н. Кобринська); — Жерти так умієте? — і шпурляла (мачуха) якоюсь ломакою услід за чоловіком, а пасербиці сипала запотиличниками (Г. Хоткевич); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб); Юра розмахується і з усієї сили затоплює Васюті в пику так, що Васюта падає (Ю. Смолич); Старий, побачивши Свирида і сина, мовчки стає проти них, мовчки підіймає палицю і огріває нею Тимофія по плечі (М. Стельмах); Вхопили того бурсака за патли, виволокли з кадовба, давай його.. стусувать (О. Стороженко); Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його, .. почали тасувати кулаками й ногами (О. Досвітній); Добре зодягнений воєводський дозорець.. ногами тусав якусь дівчину (І. Ле); — Ми Галю від того шибеника (Василя) одняли. Надушив її та й чубить (Панас Мирний); Козак.. бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (П. Панч); Він не чув, як по спині гуляв З усіх сил володарський канчук (П. Грабовський). — Пор. 1.поби́ти, 2.уда́рити, 1.шмага́ти, 1.штовха́ти.

Ї́СТИ(приймати їжу),СПОЖИВА́ТИ,ЗАЖИВА́ТИ,ЖИВИ́ТИСЯ,УЖИВА́ТИ(ВЖИВА́ТИ)розм.,ПОЖИВЛЯ́ТИСЯрозм.,ПОЖИВА́ТИрозм.,КУСА́ТИрозм.,ЖУВА́ТИрозм., ірон.,РЕМИГА́ТИвульг.,ТРАПЕЗУВА́ТИзаст., жарт., ірон.,ЗАЇДА́ТИдіал.,ХАРЧУВА́ТИдіал.,ГА́МАТИ(ГА́МКАТИ)дит.,Ї́СТОНЬКИнезм. пестл., дит.,Ї́СТОЧКИнезм. пестл., дит.;ПРИПАДА́ТИдо чого;НАМИНА́ТИрозм.,УМИНА́ТИрозм.,МОЛОТИ́ТИрозм.,ВБИРА́ТИ(УБИРА́ТИ)розм.,УКЛАДА́ТИ(ВКЛАДА́ТИ)розм.,УТИРА́ТИ(ВТИРА́ТИ)розм.,РУБА́ТИрозм.,ТЬО́ПАТИрозм.,МОТА́ТИфам.,ЖЕ́РТИвульг.,ЛУПИ́ТИвульг.,ЛО́ПАТИвульг.,ТРІ́СКАТИвульг.,ТРОЩИ́ТИвульг.,ЗАЖИРА́ТИвульг.,ЗЖИРА́ТИвульг.,НАВЕРТА́ТИвульг.,ПЕ́РТИвульг.,ГАТЕЛИ́ТИфам.,ПРАСУВА́ТИфам.,ЗАТИРА́ТИдіал.,ТЛИ́ТИрозм. (жадібно, багато, не відриваючись);КОВТА́ТИрозм.,ГЛИТА́ТИрозм.,ХЛИСТА́ТИрозм.,ТЬО́ПАТИрозм. (перев. ложкою рідку страву),ЛИГА́ТИвульг. (поспіхом, не жуючи);ПОЇДА́ТИ,ПІДМІТА́ТИрозм.,ПОГЛИНА́ТИрозм.,ПРОГЛИНА́ТИрозм.,ПОЖИРА́ТИвульг.,ПРОЖИРА́ТИрозм. вульг. (жадібно, повністю);ПІДЖИ́ВЛЮВАТИСЯ(ПІДЖИВЛЯ́ТИСЯ)розм.,ПІДКРІ́ПЛЮВАТИСЯ(ПІДКРІПЛЯ́ТИСЯ)розм.,ПОКРІПЛЯ́ТИСЯрозм.,ПІДСИ́ЛЮВАТИСЯрозм. (трохи);ЧА́ВКАТИрозм.,ЧВА́КАТИрозм.,ЧВАКОТІ́ТИрозм.,ЧВЯ́КАТИрозм. (їсти, голосно прицмокуючи губами). — Док.:з'ї́сти,спожи́ти,зажи́ти,поживи́тися,ужи́ти(вжи́ти),пожи́ти,укуси́ти(вкуси́ти),зжува́ти,зремиґа́ти,заї́сти,га́мнути(га́мкнути),зага́мати(зга́мати)(зга́мкати),припа́сти,ум'я́ти(умня́ти),умолоти́ти(вмолоти́ти),вбра́ти(убра́ти),укла́сти(вкла́сти),уте́рти(вте́рти),зруба́ти,змота́ти,убга́ти(вбга́ти),зже́рти,злупи́ти,зло́пати,поло́пати,стрі́скати,строщи́ти,заже́рти,зже́рти,наверну́ти,спе́рти,проковтну́ти,злига́ти,пої́сти,підмести́,поглину́ти,проглину́ти,поже́рти,проже́рти,підживи́тися,підкріпи́тися,покріпи́тися,підси́литися. Кажуть сусіди, що тут ходили, — її сім'я все макуху їла і стала примішувати бадилля, назбиране з осені (В. Барка); Широко живеш, Мар'яне: ковбасу споживаєш! (М. Стельмах); Вона сиділа у своїй скромній світличці.. й заживала проскурку (М. Коцюбинський); Декотрі шукають затінку, інші виймають харчі й живляться (Леся Українка); Бий, жінко, ціле яйце в борщ: хай пан знає, як хлоп уживає! (прислів'я); Малому було все байдуже: аби поживився, виспався, скупався, він більше і не бажав (О. Маковей); Поживай Хведьку, то хрін, то редьку (М. Номис); За годинки поспішали люди з роботою, щоб було що і самому кусати і вивезти лишнє на продаж (Панас Мирний); Дика коза унадилась до чоловіка в город капусту жувати (казка); Балоун ремиґав партику солдатського хліба (переклад С. Масляка); Отаман сіда на покуті, а там з ним і козаки, та й починають трапезувати (О. Стороженко); Вона набрала повний рот порічок і почала їх преспокійно заїдати (О. Кобилянська); Майстер скінчив свою роботу і харчував коло стола (Марко Черемшина); Жінка сало гамнула та на кота звернула (М. Номис); І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю, Та виглядаю все Зозуленьку мою (Л. Глібов); (Квасилиха:) Їсточки вже так скортіло, аж тім'ячко болить... (М. Кропивницький); Грицько.. хотів припасти до бублика.., але зупинивсь (Б. Грінченко); Я собі сидів за столом, вряди-годи прислухався до лотокового шуму жіночих голосів і наминав смачні страви (Є. Гуцало); Він видудлив молоко, умняв булочку (Ю. Яновський); Умолотити тарілку борщу; Рябку й не сниться, не верзеться.. Що вовк ягнят, а тхір курчаток убирає (П. Гулак-Артемовський); Він собі спродав глину та пригощається десь у молодиці, укладає пухкенькі вареники з вишнями (О. Гончар); — А як він живе, ви знаєте? Чому він суху картоплю на обід рубає, ви знаєте? (В. Собко); — Як мотає? Наче три дні не їв (С. Васильченко); Устав хазяїн, сів — жере, аж чавка... (збірник "Україна сміється"); (Євфросина:) Тепер люде стали багато їсти. Наша Химка як почне лупити, то за один раз укладе в копи з борщем цілий хліб (І. Нечуй-Левицький); — Лопай, нечиста сило! Тільки йому й робити, що цілісінький день їсть (а лопав здорово) та спить (О. Стороженко); — Ти от поїхав у місто, краватки носиш, а гнойку понюхати боїшся, хоча сало любиш тріскати (Григір Тютюнник); Черва.. так то їла листя, а то вже гіллячки трощить (Остап Вишня); Зажер усе, нічого не зіставив (Словник Б. Грінченка); Гусінь капусту зжерла; — Таких панів, що бублик у руці держить, а чорну луску хліба прасує, — знаємо! (Г. Косинка); Панотець затирав сметану з свіжим сиром (А. Свидницький); — Було не тлити весь ранок, було собі лишати й на вечір! — сказав дід Панько (І. Франко); Йому б оце лежати на печі, та вареники ковтати, та люльку смоктати (З. Мороз); Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (І. Котляревський); Учивсь (Гриць) дуже добре, а їв у бурсі дійсно геніально.. Поїдав не тільки свої порції, але й товаришів (О. Маковей); З їжі підмів все, що знайшлося у Валета на кухні (П. Дорошко); Ще пес не встиг поглинути недоїдків, а Майстри вже збираються кудись (Ю. Збанацький); Він (Хо) присунув до себе страви й узявся їх проглинати (Ю. Смолич); Пес пожирає пиріг, витягає довженную спину.., печеру усю затуляє (М. Зеров); Та я тоту бурішечку гірко прожираю, Варениці на полиці, на них позираю (коломийка); Поки вчителька підживлялася, сторожиха стояла коло дверей, уважно розглядаючи її (М. Коцюбинський); Вони так не дуже поспішалися до шахти й устигли дома гарненько підкріпитись (С. Черкасенко); Всі.. покріпилися їдою на тому самому місці, де вчора вечері заживали (переклад М. Лукаша); Всю дорогу вона чавкала смажену курку (П. Панч); Чвакати паляницю. — Пор. 1.ковта́ти, 1.спожива́ти, 1.харчува́тися.

МОЛОТИ́ТИ(вибивати зерно з колосся, волоття, стручків тощо),ПРОМОЛО́ЧУВАТИ,РОЗМОЛО́ЧУВАТИ(розбиваючи, подрібнюючи);ГАРМА́НИТИзаст.,ГАРМАНУВА́ТИзаст. (тягаючи кіньми або волами коток чи колоду);ЗМОЛО́ЧУВАТИ,ОБМОЛО́ЧУВАТИ(певну кількість збіжжя);УМОЛО́ЧУВАТИ(ВМОЛО́ЧУВАТИ)(частину чогось). — Док.:змолоти́ти,помолоти́ти,промолоти́ти,розмолоти́ти,згарманува́ти,обмолоти́ти,умолоти́ти(вмолоти́ти),околоти́ти(околотува́ти)розм. (нерозв'язані снопи). Хліб складали в стіжки й молотили на току проти неба або гарманували кіньми й волами (І. Нечуй-Левицький); У полі косили, а тут (на гармані) одразу ж і гарманили (Я. Баш); — Хліб, як змолотиш, не продавай, щоб була своя мука... (М. Коцюбинський); В сінях Катерина обмолочувала снопи вівса (С. Чорнобривець); — Вівса чи жита продати можна б, кажу. Ще не все поїли, — умолоти́ (Ганна Барвінок).

МОЛОТІ́ННЯ,МОЛОТЬБА́,МОЛО́ЧЕННЯрозм.;ГАРМАНУВА́ННЯ. Після жнив Іванові возовиця; далі оранка на озимину; ще далі — сівба; а там уже восени молотіння заробленого хліба (Панас Мирний); З весни і все літо працював я в полі: на косовиці, молотьбі, на сівбі (С. Олійник); При кожнім молоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Лесь Мартович). — Пор. 1.молоти́ти.

молотити—МОЛОТИТИstrong ЧОУ ТИТЬstrong гл. Молотитьem а на гумни стои коли молотть. ГрБ XIV. Ср.em млатитиstrong....Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
молотити—очу отиш недок.i перех.i i неперех.i Вибивати зерно з колосся волоття стручкв т. н. перен. розм. Бити когось чимнебудь. чим по чомуi. Ударяти. перен. фам. сти з вели...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
молотити—молотити бити лупцювати ср ст Дзьобатий Пкусь вдломив ногу вд стола молотив направо налво. Поцирований вдарив Втику ножем по ребрах нж заскреготав влз по саму ручку Гр...Лексикон львівський
молотити—молотити дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
молотити—молотити оuтиеsupш нак.em тиu лоу...Орфоепічний словник української мови
молотити—молотитие лоучу отиеш нак. ти лоутт....Орфоэпический словарь украинского языка
молотити—Молотити лочу лотиш лотять...Правописний словник Голоскевича
молотити—Довше буду молотити довше буду колотити.Бльше роботи зроблю бльше й користи буду мати.Хто сяв тому належиться й молотити.Хто весною працював той повинен користати з сво ...Приповідки або українсько-народня філософія
молотити—див.em бити сти...Словник синонімів Вусика
молотити—збжжя змолочувати обмолочувати вимолочувати П. бити жадбно сти уминати трскати ЛОПАТИ....Словник синонімів Караванського
молоти́ти—МОЛОТИТИ очу отиш недок. перех. неперех. . Вибивати зерно з колосся волоття стручкв т. н. Хлб складали в стжки й молотили на току проти неба Н.Лев. II Молотити сочеви...Словник української мови в 11 томах
молотити—МОЛОТИТИ очу отиш недок. що без прям. дод. Вибивати зерно з колосся волоття стручкв т. н.Хлб складали в стжки й молотили на току проти неба . НечуйЛевицькийМолотити соч...Словник української мови у 20 томах
молотити—Молотить молотитиstrong цепами выколачивать зерна из колосьев А в Торжокъ приихавъ кони корми добрымъ синомъ. К житници свои замокъ приложи. А на гумни с тои коли молот...Слово о полку Игореве - словарь-справочник
молотити—очу отиш недок. перех. em неперех. Вибивати зерно з колосся волоття стручкв т. н. перен. розм. Бити когось чимнебудь. чим по чомуem. Ударяти. перен. фам. сти з велик...Толковый словарь украинского языка
молотити—To thresh машиноюem to thrash...Українсько-англійський словник
молотити—em em...Українсько-китайський словник
молотити—очу отиш mci...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
молотити—с.х. молотить бить разг. колотить есть с аппетитом разг. уписывать уплетать...Українсько-російський словник
молотити—молотити зубами язиком зневажл. Говорити непотрбне. за тоту ту полтику вигнали з гмназ а вона . молотить дал язиком Д. Бедзик. зубом молотити. Раз робити так робити а...Фразеологічний словник української мови