ДУТИСЯ

БУНДЮ́ЧИТИСЯ(триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість),ПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм.,ПРИ́НДИТИСЯрозм.,ІНДИ́ЧИТИСЯрозм.;ПИША́ТИСЯ,ВЕЛИЧА́ТИСЯ,ГОРДУВА́ТИ,ГОРДИ́ТИСЯрозм.,ГОНОРУВА́ТИрідше,ГОНОРИ́ТИСЯдіал.,ФУДУ́ЛИТИСЯдіал.,ПИША́ТИСЯзаст. (гордовито);ГОРОЇ́ЖИТИСЯрозм.,КОСТРИ́ЧИТИСЯрозм.,ПРИ́ЩИТИСЯрозм. рідше,ФАНАБЕ́РИТИСЯрозм. (триматися зарозуміло, з викликом);ЗАРОЗУМІВА́ТИСЯ,ЗАЗНАВА́ТИСЯ(ставати зарозумілим);НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯ,НАПРИ́НДЖУВАТИСЯрозм.,ДУ́ТИСЯрозм.,НАДУВА́ТИСЯ(НАДИМА́ТИСЯ)розм.,НАПУ́ЖУВАТИСЯрозм.,НАЖА́БЛЮВАТИСЯзневажл. (набирати бундючного вигляду);ЗАНО́СИТИСЯрозм.,НЕСТИ́СЯрозм.,ЧВА́НИТИСЯпідсил. розм.,БРИ́ШКАТИрозм. рідше,КОКО́ШИТИСЯрозм. рідше (виставляючи, підкреслюючи що-небудь);ПАНИ́ТИСЯрозм.,ПАНІ́ТИрозм.,ПАНО́ШИТИСЯзаст. (триматися по-панському). — Док.:набундю́читися,напиндю́читися,напри́ндитися,загордува́ти,загорди́тися,загорді́ти,нагорої́житися,зарозумі́тися,зазна́тися,наду́тися,напу́житися,нажа́битися,занести́ся,запані́ти. Він (пан).. бундючиться, величається, мов чумацька воша, супроти простих людей (О. Ільченко); Пан Демид, причепурившись, вийшов на середину дороги і, випнувши черево, почав.. надиматись, напринджуватись, набундючуватись, напужуватись, нажаблюватись (О. Ільченко); Нехай не пиндючиться, коли хоче отримувати добру платню, керуючи більшим маєтком (О. Слісаренко); Він коли не з огидою, так з великою неохотою й так почав наймати оцю погану, рябу молодицю, а вона ще й приндиться! (Л. Яновська); — Та бери ж, чого запишалася, — прикрикнула.. мати. — Людина дає, а воно.. ще й індичиться (Ю. Збанацький); — І чого б я, Левку, так пишалася? Шкода тобі розповісти? (М. Стельмах); — Та все супиться, та все гордує, і говорити з людьми не хоче (Ганна Барвінок); Даремно гороїжилось панство, що ми, мовляв, сильні й готові (П. Козланюк); Чим начальник дурніший, тим він гордіший, і знай дметься, мов шкураток на вогні (Г. Квітка-Основ'яненко); — Не заносся, моя пані! То мене так мир шанує, Через мене й ти у шані! (І. Манжура); А сусідки казали одна одній: — А вже й несеться Охрімиха з своїм читанням! (Б. Грінченко); — От не люблю я вже сього! — гукнула вона. — І чого вже чванитись! Вже що страшно, то страшно, нема чого хорохоритись! (Олена Пчілка); — Та ти не бришкай! — крикнув старшина. — Дивися, її як краще допитуєшся, як їй хочеться, а вона ще й бришка! (Панас Мирний); Таке воно кашливе та заслинене, що ціпа в руках не годно вдержати, та й ще воно кокошиться (В. Стефаник); Зовсім дурна баба, — думає Грицько, — а ще й паниться (С. Васильченко). — Пор.хизува́тися.

ГРА́ТИу що, чого й без додатка (брати участь у якій-небудь грі),ГРА́ТИСЯу що,БА́ВИТИСЯу що, чого,ГУЛЯ́ТИу що, розм.,ГУЛЯ́ТИСЯу що, розм.;РІ́ЗАТИСЯу що, розм.,ДУ́ТИСЯу що, фам. (з азартом, перев. у карти);КОЗИРЯ́ТИбез додатка, розм. (у карти);ПЕРЕКИДА́ТИСЯрозм. (перев. у карти — нашвидку). — Док.:погра́ти,погра́тися,поба́витися,погуля́ти,погуля́тися,порі́затися,переки́нутися. Коли б воля — побіг би він тепер на вулицю до хлопців, у м'яча грати, свинку туряти (Панас Мирний); Хлопчики із сміхом та вереском гралися в сніжки (З. Тулуб); В сквері діти бавляться "в війну" (В. Бичко); — Бавимося ковалевої паняночки! (Ірина Вільде); Чоловіки гуляли в карти (Г. Епік); У м'яча гулялися дівчатка (П. Тичина); Біля приміщення варти, у холодку, гурт гайдамаків ріжуться в карти (А. Головко); — Ну, як же він там? — Нібито в карти дується на всю (А. Головко); На гроші там не козиряли, А в кітьки крашанками грали (І. Котляревський); Увечері зібралося в Енгельгардта кілька друзів — за чаркою доброго вина у карти перекинутися (О. Іваненко).

НАДУВА́ТИСЯ(НАДИМА́ТИСЯ)(наповнюючись повітрям, газом, під тиском вітру, натягатися, ставати пружним),НАПИНА́ТИСЯ,ЗДУВА́ТИСЯ(ЗДИМА́ТИСЯ),РОЗДУВА́ТИСЯ(РОЗДИМА́ТИСЯ)підсил.,ДУ́ТИСЯрозм. — Док.:наду́тися,напну́тися(нап'ясти́ся),зду́тися,розду́тися. Щоки його надуваються, як пузирі, червоніють (С. Васильченко); Брезентові фартухи надималися, мов паруси (Я. Баш); Вітрила нап'ялись. Вперед! (В. Еллан); Вода зносила її (жінку), здувалася над хвилями одежина (І. Ле); Летить (сотник) попід небесами: руками бовта, наче крилами, черкеска йому роздувається, ногами дриґа (Г. Квітка-Основ'яненко); (Марта (співає..):) Із-за хмари дрібен дощик, Аж бульбашки дмуться (С. Васильченко).

ОБРАЖА́ТИСЯ(відчути образу, мати до когось почуття гіркоти, досади, викликані його словами, поведінкою),ВРАЖА́ТИСЯ(УРАЖА́ТИСЯ),ОБИЖА́ТИСЯрозм.,ЗОБИДЖА́ТИСЯ(ЗОБИЖА́ТИСЯ)розм.,КРИ́ВДИТИСЯрозм.,ДУ́ТИСЯна кого, що, розм.,КРИВДУВА́ТИСЯрідше,ОБРА́ЖУВАТИСЯрідше. — Док.:обра́зитися,вра́зитися(ура́зитися),оби́дитися,зоби́дитися,покри́вдитисярідше. — Ну, я бачу, що з тобою не можна серйозно говорити, — образилась Майя, — ти зі мною просто не рахуєшся (М. Хвильовий); (Хуса:) Я сам казав: навіщо се? Та мати вражається, коли в її клейноди невісточка кохана не вбереться (Леся Українка); (Риндя:) ..Ой і зобидили ж вас, Антоне Тимофійовичу. (Кряж:).. Нічого, Мефодію, ми не зобиджаємось... Ще й наша гречка зацвіте... (М. Зарудний); — Славно живеш з нею? — добріє обличчя Плачинди. — Та не зобижаюсь (М. Стельмах); Петрова, здивована, погляділа на його, не знаючи, чи кривдитися з його слів, чи сміятися з їх (А. Кримський); Вона чогось почала на мене дутися (М. Руденко); Комендант обняв панотця поза шию і кривдувався: — Видиш, Ясю, як нас наші ґаздині малюють? (Марко Черемшина); Дід говорив се так добродушно, що Іванові якось ані на думку не прийшло ображуватися (І. Франко).

дути(ся)—дсл. недокон. виду що робитиem неперех.Дприслвникова формаem дувши дмучи. неперех. гнати нести рухати струменi повiтря вiяти. неперех. на що у що випускати з рота сильний...Большой украинско-русский словарь
дути(ся)—дсл. недокон. виду що робитиem неперех.Дприслвникова формаem дувши дмучи. неперех. гнати нести рухати струменi повiтря вiяти. неперех. на що у що випускати з рота сильний...Большой украинско-русский словарь
дутися—дуюся душся i дмуся дмешся мин. ч.i дувся дулася дулося мн.i дулися наказ. сп.i дмися дммося дмться недок.i розм.i Наповнюватися повтрям роздуватися надуватися. Пднмати...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
дутися—дутися ображатися насуплюватися м ср ст...Лексикон львівський
дутися—дутися дслово недоконаного виду розм....Орфографічний словник української мови
дутися—дутисяса дмеuса дмеuца дмеиsupмоuса дмеиsupтеuса дмуuца мин.em дуuса дуuлаuса нак.em дуuйса ду...Орфоепічний словник української мови
дутися—дутиеса дмуса дмеса дмеца дмеимоса дмеитеса дмуца мин. дуса дуласа нак. дуйса дуйтеиса....Орфоэпический словарь украинского языка
дутися—див.em сердитися чванитися...Словник синонімів Вусика
дутися—роздиматися роздуватися надиматися надуватися мов на трон приндитися чванитися гнути кирпу на кого сердитися ображатися копилити губи д. бурмоситися у карти ФАМ. рзатися ...Словник синонімів Караванського
ду́тися—ДУТИСЯ дуйся душся дмуся дмешся мин. ч. дувся дулася лося мн. дулися наказ сп. дмися дммося дмться недок. розм. . Наповнюватися повтрям роздуватися надуватися. Не слуха ...Словник української мови в 11 томах
дутися—дуюся душся em дмуся дмешся мин. ч. дувся дулася дулося мн. дулися наказ. сп. дмися дммося дмться недок. розм. Наповнюватися повтрям роздуватися надуватися. Пднматися в...Толковый словарь украинского языка
дутися—To pout atem to be sulky in the pouts...Українсько-англійський словник
дутися—дуюся душся и дмуся дмешся разг. дуться перен. разг. надуваться пузыриться обижаться сердиться только дуюся душся азартно играть во чтон. разг. дуться...Українсько-російський словник