ВИДАТИ

ВИДАВА́ТИ(робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.),ВИКА́ЗУВАТИ,ВИКРИВА́ТИ,РОЗКРИВА́ТИ,ЗРА́ДЖУВАТИ,ТОПИ́ТИрозм.,РОЗГОЛО́ШУВАТИ(перев. про таємницю). — Док.:ви́дати,ви́казати,ви́крити,розкри́ти,зра́дити,розголоси́ти. — Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх, — порядкував Довбня (Панас Мирний); Партизани вмирали, а не виказували товаришів (М. Шеремет); Йому (посередникові) дозволяється дати пораду, але ні в якому разі.. не викривати жодної таємниці супротивної сторони (М. Трублаїні); Вона не насмілювалася розкрити Жені найпотаємніше — своє кохання (А. Хижняк); (Прочанин:) Погана чутка йде про тебе в людях, що ніби ти його (Мессію) поцілував, як зраджував (Леся Українка); Я був переконаний, що навіть бабусям не можна розголошувати військових таємниць (Ю. Збанацький).

ВИДАВА́ТИ(виділяти комусь що-небудь із запасів, із місць зберігання тощо),ВІДПУСКА́ТИ,ДАВА́ТИ. — Док.:ви́дати,відпусти́ти,да́ти. Годувалася вона тим, що у місяць видавали: стілько там хліба, стілько сала, ріпи, буряків (Панас Мирний); (Гулька:) Увага, подають ікру, директор з особистих запасів відпускає... (М. Ю. Тарновський); — Це я.. намовив міщан замкнути ворота та не давати твоїм жовнірам ні поживку, ні харчі (І. Нечуй-Левицький).

ВИЯВЛЯ́ТИ(про почуття, стан, наміри тощо — робити явним, помітним),ПРОЯВЛЯ́ТИ,ПОКА́ЗУВАТИ,ПІДКРЕ́СЛЮВАТИ,РОЗКРИВА́ТИ,ВИКА́ЗУВАТИ,ВИДАВА́ТИ,МАНІФЕСТУВА́ТИ,ЯВЛЯ́ТИкнижн.,ЗАЯВЛЯ́ТИзаст. — Док.:ви́явити,прояви́ти,показа́ти,підкре́слити,розкри́ти,ви́казати,ви́дати,яви́ти,заяви́ти. Не виявляла вона ніколи ні радощів, ні смутку (Ганна Барвінок); Старший син не проявляє ніяких здібностей (Лесь Мартович); Круто прийшлося Марусякові.. Почорнів, хоч і старався не показувати того (Г. Хоткевич); — Мені приємно подарувати вам цю різьблену шафу моєї роботи.. Це просто моє щире бажання хоч чим-небудь підкреслити повагу і симпатію до вас (О. Довженко); Майже кожний персонаж (у вертепній драмі), вийшовши на сцену, розкриває свої задуми (з журналу); Зінька бачить, куди дивиться чоловік, і кипить злістю, але не виказує своїх почуттів (М. Стельмах); Вся поведінка видавала його байдужість до того, що тут робиться (І. Ле); Своєю громадською діяльністю Лисенко маніфестував свою прихильність до справи широких мас українського народу, до його культури (з науково-популярної літератури); Чи ти вагаєшся й досі у подвигах мужність явити? (М. Зеров); Вона заявила йому вдячність цілої родини тим способом, що дала йому на дорогу шість варених яєць (І. Франко).

ОГОЛО́ШУВАТИ(доводити що-небудь до загального відома, письмово чи усно),ОПОВІЩА́ТИ,ОБНАРО́ДУВАТИ(перев. у пресі);ПРОГОЛО́ШУВАТИ,ВИДАВА́ТИзі сл. наказ, розпорядження і т. ін. (перев. офіційно);ОБ'ЯВЛЯ́ТИрідше,АНОНСУВА́ТИрідше,ОГЛАША́ТИзаст. — Док.:оголоси́ти,оповісти́ти,обнаро́дувати,проголоси́ти,видати,об'яви́ти,огласи́ти. — Цю телеграму щойно передали мені з редакції. І оскільки зміст її якнайближче торкається питання нашої повістки денної, я не можу не оголосити її зборам (А. Головко); Оповіщає всіх прив'язаний ярлик, Що сливу названо — Поліна Осипенко (М. Рильський); Полк знову притих. Командир мав зараз щось таке обнародувати (Ю. Смолич); Двадцять років тому цей трибун на.. сеймі 1573 року проголосив закон, за яким вперше шляхта польська загальним з'їздом обирала собі короля (І. Ле); Старшина розійшлася, а гетьман видав наказ зрубати зараз Бородавці голову (О. Маковей); (Мусій:) Звелів (урядник), Щоб зараз я всім об'явив, Що є бумага від самого Від пристава станового (М. Кропивницький); На головних вулицях міста вже висять афіші, анонсуючи приїзд ансамблю (з газети); — Стражники їздили на конях, — розказував Грицько Вересай, — і оглашали, щоб люди писалися в ополчення (Ф. Бурлака).

ОДРУЖИ́ТИз ким, на кому і без додатка (з'єднати шлюбом чоловіка з жінкою),ПОЄДНА́ТИкого з ким,СПАРУВА́ТИ,ПРИСТРО́ЇТИрозм.,ОБКРУТИ́ТИрозм.(ОКРУТИ́ТИрозм.),ПОДРУЖИ́ТИрозм.,ЗАШЛЮ́БИТИзаст.,ОПЕНЬГА́ТИдіал.;ОЖЕНИ́ТИ,ПОЖЕНИ́ТИ(парубка, чоловіка);ВИ́ДАТИ(дівчину, жінку);ПОВІНЧА́ТИ,ОБВІНЧА́ТИ(здійснюючи церковний обряд);ОБРУЧИ́ТИ(одягнувши молодим обручки). — Недок.:одру́жувати,поє́днувати,парува́ти,пристро́ювати,обкру́чувати(окру́чувати),дружи́тирідшежени́ти,видава́ти,вінча́ти,обруча́ти. Задумала Орлиха свого Василя одружити, стала шукати людей (Марко Вовчок); Одружили Палажку з парубком, і .. свекор забрав молодих та й повіз до себе (О. Стороженко); Хотіли оце мене старі одружити на Орині Окунь, на багатство її позаздрили (М. Стельмах); Не сина з нею (дівчиною) поєднать, — А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Т. Шевченко); — Так що вже пан не робив, щоб їх спарувать, нічого не вдіяв (М. Старицький); — У вас дочка; треба до ума довести, треба її пристроїти (Панас Мирний); — Моя (дочка) вже доросленька! Кума казали, що Іванів Максим уже напитував! Мабуть, так, у м'ясниці й обкрутимо (Остап Вишня); Ах, мати, не знати, чи рада тому, може, тя (тебе) зашлюбить кому іншому (П. Чубинський); Треба його увосени опеньгати (Словник Б. Грінченка); Дівчино, — дай руку молодому! Мати, — свого сина ожени! (П. Тичина); — Взагалі хлопець ти непоганий. Інакше, хіба б ми видали за тебе нашу красуню Олю? (А. Головко); Тільки який же вас піп повінчає? Вона ж, мабуть, католичка, а ти магометанської віри?.. (О. Гончар); Коли б же швидше.. приходив! Панотець обіщавсь зараз нас обвінчати (Г. Квітка-Основ'яненко).

ПУБЛІКУВА́ТИщо (видавати друком який-небудь твір, текст),ОПУБЛІКО́ВУВАТИ,ДРУКУВА́ТИ,ВИДАВА́ТИ,ВИПУСКА́ТИ. — Док.:опублікува́ти,надрукува́ти,ви́дати,ви́пустити. Ми багато записуємо, чимало й публікуємо (фольклору) (М. Рильський); А сам (Горицвіт) занепокоївся: може, щось і надрукували в останніх газетах, чого не знали вони (М. Стельмах); Ось гранки — збірку лірики видаю (А. Головко); Треба нам поспішати, бо час проходить швидко, а випускати книжку на весну незручно (М. Коцюбинський).

УДАВА́ТИ(ВДАВА́ТИ)кого, якого (поводитися, триматися як хто-небудь, надавати собі якогось вигляду з певною метою),ПРИКИДА́ТИСЯким, яким,ВИДАВА́ТИіз сл. себе, за кого,ПІДРОБЛЯ́ТИСЯ(ПІДРО́БЛЮВАТИСЯ)під кого,КО́РЧИТИперев. із сл. з себе, розм.,ПРИБИРА́ТИСЯпід кого, розм.,ПРИСТАВЛЯ́ТИдіал.,ПРИСТАВЛЯ́ТИСЯдіал.;ПРИДУ́РЮВАТИСЯрозм. (навмисне поводитися як дурна або наївна людина). — Док.:уда́ти(вда́ти),прики́нутися,ви́дати,підроби́тися,приста́вити,ско́рчити,напусти́ти,прибра́тися,придури́тися. Три дні я удавав із себе хворого (Ю. Яновська); Вона голосом силкувалася вдавати тих звірів чи людей, про яких казала (Б. Грінченко); — А ти хто такий? — прикидаючись незнайком, запитав Дорош (Григорій Тютюнник); Мотаючись по світу, Геннадій Курай зробив висновок, що найкраще видавати себе за якусь знаменитість (І. Цюпа); Він таки справді підроблявся під Робінзона, цей нестрижений (Ю. Збанацький); — Товаришу сержант!.. що ви з себе Швейка корчите? (О. Гончар); Прибиратися під Наполеона (П. Панч); Ви думаєте, він грошенят не має? Овва! Він тільки приставляється нещасним (Грицько Григоренко). — Пор. II. 1.надава́ти.

БА́ЧИТИ(сприймати зором),ЗРІ́ТИ(ЗДРІ́ТИ)заст.,ВИ́ДІТИдіал.;ВИДА́ТИрозм. (звичайно із знач, повторюваної дії);ЛИЦЕЗРІ́ТИзаст., ірон. (звичайно зблизька);ДИВИ́ТИСЯ(у знач. вставн. сл., 1. ос. теп. ч.). Я й бачив горе скорше, ніж провину. Зрів слабість там, де другі підлість зрять (І. Франко). Еней і сам зо старшиною Анхиза добре поминав; Не здрів нічого пред собою, А ще з-за столу не вставав (І. Котляревський); Виходячи вчора з господи обозного, Оникій Бевзь уперше лицезрів красуню Роксолану (О. Ільченко); Мій парубок, дивлюсь, ніби почав приставати (Марко Вовчок). — Пор. 1.диви́тися, 1.поба́чити.

ПЕРЕЖИВА́ТИщо (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі);ЗАЗНАВА́ТИчого, що,ЗНА́ТИщо,ПІЗНАВА́ТИщо,СПІЗНАВА́ТИщо,УЗНАВА́ТИ(ВЗНАВАТИ)що,ЗВІ́ДУВАТИщо,БА́ЧИТИщо,ЗАЖИВА́ТИщо, чого,ПІЗНАВА́ТИСЯз чим, рідше,ЗНА́ТИСЯз чим, розм.,ВИДА́ТИщо, розм.,ВИ́ДІТИщо, розм.,ДІЗНАВА́ТИ(ДОЗНАВА́ТИ)чого, що, розм.,ДІЗНАВА́ТИСЯ(ДОЗНАВА́ТИСЯ)чого, розм. (перев. про тяжкі, неприємні події, обставини);ДІЛИ́ТИщо,ПОДІЛЯ́ТИщо (разом з ким-небудь). — Док.:пережи́ти,зазна́ти,пізнати,спізна́ти,узна́ти(взна́ти),зві́дати,поба́чити,зажи́ти,пізна́тися,дізна́ти(дозна́ти),дізна́тися(дозна́тися),поділи́ти. В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як вона їх пережила (Панас Мирний); Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні (С. Васильченко); Не знали (солдати і трудівники) розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович); Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський); Багато вже взнали новоприбулі, багато витончених звірств на собі відчули (А. Хижняк); Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний); (Ханенко:) Та я тут ще не за морем, не пізнався ще з жадним горем (І. Франко); Не знавсь ти з мукою гіркою (П. Грабовський); — Ти гіршії біди видав (І. Котляревський); — Хіба ви від нас яку кривду виділи? (Г. Хоткевич); Зостанешся ти сиротою і дізнаєшся горя-біди (М. Старицький); Це та Галя, з якою вони вкупі росли, з якою ділили колись і горе і радість (О. Гончар). — Пор. 1.надиви́тися.

видати—ВИДАТИstrong Ю ТЬstrong гл. Видетьem написахъ сию грамоти[цу] да нкто се ви[да]въ пакы пон[у]дитс. на доб[ро]е дло. въ с[пасени] свое. аминъ ЕвПант XIIXIII хот почтити...Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
видати—I видатидив.i видавати.II видатиаю аш недок.i перех.i розм.i Те саме що бачити.Видом видати бачити когонебудь. безос. у знач. присудкаi перев. зi запереч. не розм. М...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
видати—видати видати рандку рандка...Лексикон львівський
видати—видати дслово доконаного виду видати дслово недоконаного виду бачити розм. видати присудкове слово видно незмнювана словникова одиниця розм. видати вставне слово мабут...Орфографічний словник української мови
видати—Видати видам даси дасть дамо дасте дадуть...Правописний словник Голоскевича
видати—устар.лечить раны исцелять...Сербско-русский словарь
видати—див.em бачити мабуть...Словник синонімів Вусика
ви́дати—ВИДАТИ див. видавати. ВИДАТИ аю аш недок. перех. розм. . Те саме що бачити. Сизокрилий орле Високо лташ Чи далеко мого сина У вйську видаш Укр. лр. псн Поки каша укипит...Словник української мови в 11 томах
видати—ВИДАТИstrong див. видавати аю аш недок. кого що розм. Те саме що бачитиstrong .Сизокрилий орле Високо лташ Чи далеко мого сина У вйську видаш з народно пснПоки каша укип...Словник української мови у 20 томах
видати—Istrong видатидив. видавати. IIstrong видатиаю аш недок. перех. розм. Те саме що бачити. Видом видати бачити когонебудь. безос. у знач. присудкаem перев. зem запереч....Толковый словарь украинского языка
видати—техн. издавать отпускать...Украинско-русский политехнический словарь
видати—недок.em видавати док.em видати давати вдпускатиem to deal to give out документem to issue розподлятиem to distribute вручатиem to deliver to grant to handвидати взу to ...Українсько-англійський словник
видати—аддаваць аддаць выдаваць выдаць выдрукаваць даваць даць...Українсько-білоруський словник II
видати—Аддаваць...Українсько-білоруський словник II
видати—аддавацьаддацьвыдавацьвыдацьвыдрукавацьдавацьдаць...Українсько-білоруський словник
видати—em видавати...Українсько-китайський словник
видати—[wydaty]...Українсько-польський словник
видати—ам аси wyda zob. видаватися...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
видати—сов. от видавати...Українсько-російський словник
видати—ан н слихом не слихати ан н видом у вч не видати кого. Хтонебудь зник безслдно про когонебудь зовсм невдомо нчого. Зник чоловк десь безслдно ан слихом слихати ан видом не...Фразеологічний словник української мови