ВАБИТИ

ВА́БИТИ(викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо),ПРИВА́БЛЮВАТИ,ЗВА́БЛЮВАТИ,ЗАВА́БЛЮВАТИрідше,НА́ДИТИ,ПРИНА́ДЖУВАТИ,ЗНА́ДЖУВАТИ,МАНИ́ТИ,ПРИМА́НЮВАТИ,ТЯГТИ́,ТЯГНУ́ТИ,ПРИТЯГА́ТИ,ПРИТЯ́ГУВАТИ,КЛИ́КАТИ,ЗВА́ТИ,ПОРИВА́ТИ,СПОКУША́ТИ,СПОКУ́ШУВАТИрідше,ПОМИКА́ТИрозм.,КОЦЮ́БИТИфам. — Док.:прива́бити,зва́бити,зава́бити,прина́дити,зна́дити,примани́ти,потягти́,потягну́ти,притягти́,притягну́ти,покли́кати,позва́ти,спокуси́ти. Се тепло, ся немов весняна днина серед зими вабили Дмитрика, тягли його в далечінь (М. Коцюбинський); Він (фронт) зараз вабив її, притягував до себе з магічною силою (О. Гончар); Весняне повітря збуджує уяву.., кличе, манить — куди? Куди вабить і зве? (Є. Гуцало); Мене приваблював порт (Ю. Яновський); — Тільки згадка про тебе зваблювала мене сюди якоюсь таємною принадою!.. (Б. Грінченко); Подекуди вона (трава).. стелеться по землі, заваблює подорожнього (О. Гончар); Надзвичайна людська цікавість якось манить і надить і тягне в ті невідомі краї (І. Нечуй-Левицький); Ой казала мені мати І приказувала, Щоб я хлопців у садочок Не принаджувала (пісня); Твій образ у воді.. Гойдається і знаджує до себе у Глибінь (М. Старицький); Ниви з конюшиною простиралися ген-ген, приманювали кождого до себе (О. Кобилянська); І потягло мене туди, Де шум верстатів не стиха (Л. Забашта); Море! Воно притягало, як казка (І. Микитенко); Мене поривало з дому між люди (Ірина Вільде); — Мене не спокушає ваша пропозиція (І. Кулик); Не видно моєї хати, тільки видно грушу, Туди ж помикає щовечора душу (П. Чубинський); Мене вже так і коцюбить до танців (М. Кропивницький).

ВА́БИТИ(перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. — привертати увагу приємним виглядом, красою тощо),ПРИВА́БЛЮВАТИ,ПРИВЕРТА́ТИ,МАНИ́ТИ,ПРИМА́НЮВАТИ,НА́ДИТИ,ПРИНА́ДЖУВАТИ,ПРИТЯГА́ТИ,ПРИТЯ́ГУВАТИ,ПРИКО́ВУВАТИ,СПОКУША́ТИ,ЧАРУВА́ТИ,ПРИЧАРО́ВУВАТИ,ТІ́ШИТИ,ВТІША́ТИ,РА́ДУВАТИ,КРАСУВА́ТИрідко. — Док.:прива́бити,приверну́ти,примани́ти,прина́дити,притягти́,притягну́ти,прикува́ти,спокуси́ти,причарува́ти. І розкішна природа Вкраїни У величній красі Вабить погляди всі (В. Самійленко); Гоголь — це людина, яка привернула погляди всієї мислячої Росії до України (М. Рильський); Увінчані лісами сині гори приваблювали зір мій іздаля (І. Гончаренко); Все бентежило й манило зір (І. Рябокляч); Грандіозні.. пні (берез) приманюють до себе ніжністю та білістю (О. Кобилянська); Я й Середземне бачив море у Провансальському краю... Усі вони втішали зори І душу надили мою (М. Рильський); Ясно-зелені пшениці і холодні жита притягували погляди (К. Гордієнко); Гастрономічні крамниці спокушали зір бляшанками різних консервів (О. Донченко); Як чарує очі влітку над горою сонця схід (М. Терещенко); Луки, оливні гаї споконвіку тут тішили око (М. Зеров); Знову оживали степи, цвіли, колосились і радували зір і серце людини (Є. Кравченко); Дороге та блискуче (намисто)!.. Оця-то блискучість і красує очі (М. Кропивницький). — Пор. 1.зачаро́вувати.

ЗАЧАРО́ВУВАТИ(справляючи надзвичайно приємне враження, викликати почуття захоплення своєю привабливістю, чарівністю),ЗАВОРО́ЖУВАТИ,ЧАРУВА́ТИ,УЧАРО́ВУВАТИ(ВЧАРО́ВУВАТИ)рідше,ЗАХО́ПЛЮВАТИ,ПІДКОРЯ́ТИ,ПОКОРЯ́ТИ,ПОЛОНИ́ТИ,ЗАПОЛО́НЮВАТИ,ЗАПОЛОНЯ́ТИ,ЗАЧУДО́ВУВАТИрозм.,ОБВОРО́ЖУВАТИрідко,ОЧАРО́ВУВАТИрідко;ОБЧАРО́ВУВАТИрідко;ПРИЧАРО́ВУВАТИ,ПРИВОРО́ЖУВАТИ(до себе). — Док.:зачарува́ти,заворожи́ти,учарува́ти(вчарува́ти),захопи́ти,підкори́ти,покори́ти,полони́ти,заполони́ти,зачудува́ти,обворожи́ти,очарува́ти,обчарува́ти,причарува́ти,приворожи́ти. Київ зачаровує своїми мостами, своїми пагорбами й падолами (П. Загребельний); Його тонкий вібруючий голос бринів, мов срібна струна, заворожуючи чутливе дівоче серце (С. Добровольський); Спів Марини чарував чистотою і чесністю її юної душі, щирим уболіванням над долею нещасної дівчини (Л. Дмитерко); — Хіба я гірша за ту вашу західнячку? Не розумію, чим вона всіх вас вчаровує? (О. Гончар); Слухачів полонили її сині очі (М. Ткач); Мені солодко, медом сонця і духом квітів пахне біле плаття, заполонює зір і вабить (Т. Масенко); Вираз тужливої задуми, який усе лежав на її лиці, поневолі зачудував Герша (І. Франко); — Ви своєю красою приворожили, причарували мене! (О. Гончар). — Пор. 2.ва́бити.

ПРИНА́ДЖУВАТИ(змушувати наближатися рибу, птаха, звіра, застосовуючи принаду; викликати прихід, появу когось певним способом),НА́ДИТИ,ПРИМА́НЮВАТИ,МАНИ́ТИ,ВА́БИТИ,ПРИВА́БЛЮВАТИрідше. — Док.:прина́дити,примани́ти,прива́бити. Дослідники моря давно вже помітили, що риб принаджує світло (з журналу); А скільки було мороки, коли стали шукати турбіну й генератора, принаджувати сторонніх майстрів, вчити своїх колгоспних (Ю. Яновський); Ллється дзвін коси серед густих отав, І коник на гачку спадає в тихий став, Краснопір надячи та пліть червонооку (М. Рильський); Франка шелестом зерна у фартусі приманила довірливого Дончака (жеребця) (С. Чорнобривець); Різку сховає за спину, а грушею манить будь-якого хлопця (І. Нечуй-Левицький); Ой стояла дівчинонька під новою стрішкой, Та вабила козаченька волоським горішком (коломийка).

вабити—ВАБИТИstrong ЛЮ ИТЬstrong гл. Звать приглашатьem жены же ины видвше ю длающю. начаша ю вабити въ црквь. ЧтБГ к. XI сп. XIV а Посла Изславъ сна свого Мстислава в Лхы и в ...Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
вабити—блю биш мн.i ваблять недок.i перех. i неперех. Манити кудись чимось принадним викликати бажання до чогонебудь. перех. i неперех. Притягати до себе викликати потяг. перех...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
вабити—вабити дслово недоконаного виду...Орфографічний словник української мови
вабити—вабитиблу биеsupш нак.em ваб ва...Орфоепічний словник української мови
вабити—вабиетие блу биеш нак. ваб вабтеи....Орфоэпический словарь украинского языка
вабити—Вабити ваблю биш бить блять ваб вабмо вабте ваблячи...Правописний словник Голоскевича
вабити—приманивать...Сербско-русский словарь
вабити—Iманити приваблювати приманювати принаджувати прихиляти спокушати...Словник синонімів Вусика
вабити—манити надити приваблювати принаджувати до чогось тягти чарами спокушати зваблювати знаджувати жм. баламутити зврв заманювати приманювати....Словник синонімів Караванського
вабити—заманювати кудись чимсь принадним надити манити чимсь показовим приваблювати зваблювати принаджувати тягти тягнути притягати пдсил. поривати спокушати поглядом приковуват...Словник синонімів Полюги
ва́бити—ВАБИТИ блю биш мн. ваблять недок. . перех. перех. Манити кудись чимсь принадним викликати жання до чогонебудь. Дверей не вдмкнув я гукнув аремне вабиш мй лукавий гостю!...Словник української мови в 11 томах
вабити—ВАБИТИ блю биш мн. ваблять недок. кого що без прям. дод. Манити кудись чимсь принадним викликати бажання до чогонебудь.Дверей не вдмкнув я гукнув Даремне вабиш мй лукав...Словник української мови у 20 томах
вабити—. зводзць спакушаць прыцягваць. адцягваць адсмоктваць...Старабеларускі лексікон
вабити—блю биш мн. ваблять недок. перех. em неперех. Манити кудись чимось принадним викликати бажання до чогонебудь. перех. em неперех. Притягати до себе викликати потяг. пер...Толковый словарь украинского языка
вабити—to lure to entice to attract to allure to fascinateмене не вабить ця перспектива I do not relish the prospect the prospect does not attract me мисл.em to decoy...Українсько-англійський словник
вабити—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
вабити—Tiltrkke...Українсько-датський словник
вабити—В ньому вабить до себе щирсть em em...Українсько-китайський словник
вабити—Attrahere tiltrekke...Українсько-норвезький словник
вабити—[wabyty]...Українсько-польський словник
вабити—блю биш wabi nci...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
вабити—манить влечь тянуть привлекать вызывать к себе симпатию любовь в ньому вабить до себе щирсть в нм привлекает [подкупает] искренность вызывать интерес увлекать чемн. пер...Українсько-російський словник
вабити—Attrahera...Українсько-шведський словник