БУРЧАТИ

БУРМОТА́ТИ(БУРМОТІ́ТИ)(говорити тихо і невиразно, нерозбірливо),БУРКОТА́ТИ(БУРКОТІ́ТИ)розм.,БУРЧА́ТИрозм.,МИ́МРИТИрозм.,ХАРАМА́РКАТИ(ХАМА́РКАТИ)розм. рідше;МУРМОТА́ТИ(МУРМОТІ́ТИ)розм.,МУРКОТА́ТИ(МУРКОТІ́ТИ)розм.,МУРЧА́ТИрозм. (приглушено й одноманітно);БУ́РКАТИрозм.,МИ́РКАТИрозм.,МУ́РКАТИрозм.,МУГИ́КАТИрозм. (уривчасто, час від часу;БУБОНІ́ТИ(БУБНІ́ТИ)розм.,БУБОТА́ТИ(БУБОТІ́ТИ)розм. рідше (глухо й одноманітно повторюючи що-небудь). — Док.:пробурмота́ти(пробурмоті́ти),пробуркота́ти(пробуркоті́ти),пробурча́ти,проми́мрити,прохарама́ркати(прохама́ркати),промурмота́ти(промурмоті́ти),промуркота́ти(промуркоті́ти),промурча́ти,бу́ркнути,ми́ркнути,му́ркнути,муги́кнути,пробубоні́ти(пробубні́ти),пробубота́ти(пробуботі́ти). Довбня сердитий ходив поза школярами й плювався, бурмочучи собі під ніс (Панас Мирний); Чоловічий голос щось буркотить та буркотить, а жіночий озветься словом та й пустить срібний сміх на дорогу (М. Стельмах); Гапка й собі бурчала щось під носом (І. Франко); — Дуже радий, дуже радий! — мимрив лисий, тискаючи руку Ясочці (С. Васильченко); — Читай уважно, з толком, а не скачи, як дяк твій харамаркає (Г.Косинка); — А ти той... бідовий. Їй-бо, це мені до душі. А то пришлють недоріку, зайде до сільради — не директор, а прохач. Хамаркає щось під носа (Ю. Збанацький); Наталя спросоння важко схлипує, перевертається на другий бік, щось мурмоче невиразне (Ю. Збанацький); Рахуючи, Клава муркотить щось собі під ніс (Я. Стецюк); — Говори, Тучинський, не мурчи. Нічого поглядати на мене (О. Досвітній); Мотя тільки іноді сердито буркала йому на відповідь якесь слово (В. Козаченко); Козаков, розглядаючи їх (документи), удавав, що цілком у них розуміється. — Так, так... Умгу, — суворо миркав він у документи (О. Гончар); — Дивлю́ся, витріщившись, на дошку та муркаю щось таке, чого і сам не тямлю (І. Рябокляч); Один ксьондз тихо бубонів молитви, вряди-годи ворушивсь і наводив на всіх ще більший спокій (І. Нечуй-Левицький); За дверима асистентської все бубніли два голоси, перебиваючи один одного (Ю. Смолич). — Пор.белькота́ти, 1.бурча́ти, 2.говори́ти.

БУРЧА́ТИрозм. (сердито, докучливо і звичайно неголосно висловлювати своє невдоволення),БУРКОТА́ТИ(БУРКОТІ́ТИ)розм.,ВОРКОТА́ТИ(ВОРКОТІ́ТИ)розм. рідше;БУ́РКАТИрозм.,МИ́РКАТИрозм. (уривчасто, час від часу). — Док.:пробурча́ти,пробуркота́ти(пробуркоті́ти),проворкота́ти(проворкоті́ти),бу́ркнути,ми́ркнути,во́ркнути. Старий заохкав і почав бурчати і лаяти сина за неповороткість (З. Тулуб); До кухні заходить із свічкою якийсь дідок, вороже дивиться на мене, щось невдоволено буркотить і йде собі (Д. Бузько); Рабиня (йде воркотячи) (Леся Українка); — Тьфу на таку собачу службу! — воркотів жандарм, хусткою обтираючи вуси, з котрих капотіла дощова вода (І. Франко); — Мовчала б, коли сказати не вмієш, — буркнув сердито Карпо Петрович (М. Коцюбинський). — Пор.бурмота́ти.

ДЗЮРЧА́ТИ(про текучу воду — утворювати монотонні булькотливі звуки),ДЗЮРКОТА́ТИ(ДЗЮРКОТІ́ТИ),ЖУРЧА́ТИ,БУРЧА́ТИрозм.,БУРКОТА́ТИ(БУРКОТІ́ТИ)розм.,РОПТА́ТИдіал.,ЧУ́РКАТИдіал.,ЧУРКОТІ́ТИдіал.;БРИНІ́ТИ,ЖЕБОНІ́ТИрозм. (високо, тоненько). Дзвінко спадала вода у мідні кухлі, весело дзюрчала живим струмочком (М. Коцюбинський); Тануть снігу полотнища білі, Струмені дзюркочуть з опівдня (А. Малишко); Стиха дзюркотять струмочки з під талого снігу (С. Васильченко); В поточині вода журчить та мечеться з каменя на камінь (Марко Черемшина); В холодках водомети перлистую пісню свою буркотали (Дніпрова Чайка); Хвилі розходяться перед байдаком, а ззаду знов, буркочучи, зливаються (П. Куліш); Блищить вода червоно і тихо леліє — не ропче (Марко Вовчок); Хвиля срібного фонтану Плеще та бринить (А. Кримський); Вони забрели під навислу, всю в лишаюватих мохах скелю, де жебонів струмок (Ю. Бедзик). — Пор.бу́лькати.

бурчати—дсл. недокон. виду що робитиemДприслвникова формаem бурчавши бурчачибрюзжатьДеепричастная формаem брюзжав брюзжа...Большой украинско-русский словарь
бурчати—чу чиш недок.i розм.i перех. без додаткаi. Говорити невиразно нерозбрливо. Докучливо висловлювати сво невдоволення чимнебудь доркати комусь. неперех. Утворювати однома...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
бурчати—бурчати дслово недоконаного виду розм....Орфографічний словник української мови
бурчати—бурчати чиuш чиеsupмоu чиеsupтеu нак.em чиu ч...Орфоепічний словник української мови
бурчати—бурчатие чу чиш чиемо чиете нак. чи чт....Орфоэпический словарь украинского языка
бурчати—див.em говорити...Словник синонімів Вусика
бурчати—неприязно висловлювати сво незадоволення буркотти миркати мурчати бубонти....Словник синонімів Полюги
бурча́ти—БУРЧАТИ чу чиш недок. розм. . перех. без додатка. Говорити невиразно нерозбрливо. Гапка й соб бурчала щось пд носом Фр. VII Докучливо висловлювати сво невдоволення чи...Словник української мови в 11 томах
бурчати—БУРЧАТИ чу чиш недок. розм. що без дод. Говорити невиразно нерозбрливо.Гапка й соб бурчала щось пд носом . Франко Докучливо висловлювати сво невдоволення чимнебудь дорка...Словник української мови у 20 томах
бурчати—див. ворчати...Словник чужослів Павло Штепа
бурчати—чу чиш недок. розм. перех. без додаткаem. Говорити невиразно нерозбрливо. Докучливо висловлювати сво невдоволення чимнебудь доркати комусь. неперех. Утворювати однома...Толковый словарь украинского языка
бурчати—бурмотатиem to mumble доркатиem to grumble atem to snarlбурчати соб пд нс to mutter to growl у шлункуem to rumble to gurgle in the stomach...Українсько-англійський словник
бурчати—бурчаць...Українсько-білоруський словник II
бурчати—Бурчаць...Українсько-білоруський словник II
бурчати—бурчаць...Українсько-білоруський словник
бурчати—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
бурчати—Murre mumle...Українсько-датський словник
бурчати—em...Українсько-китайський словник
бурчати—Murre mumle...Українсько-норвезький словник
бурчати—чу чиш burcze mrucze gdera...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
бурчати—бурчать урчать ворчать брюзжать...Українсько-російський словник
бурчати—Mumla...Українсько-шведський словник