ТИХОПЛИН
-у, ч., інд.-авт. Ім. до тихоплинний, поет. – який тихо плине. Земного болю брилу — підбився я на силу разком сліпучих днин. Ти знаєш чий ти син? Атож, запевне знаю. А душу проминаю — і власну в тихоплин. (П-2:280).
-у, ч., інд.-авт. Ім. до тихоплинний, поет. – який тихо плине. Земного болю брилу — підбився я на силу разком сліпучих днин. Ти знаєш чий ти син? Атож, запевне знаю. А душу проминаю — і власну в тихоплин. (П-2:280).