Словник мови Стуса

САМОДОСАДА

-и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і досада. ...в мить крутого самопочезання він надто пильно стежив шлях утрат, - лиш так його спотворило дерзання тим виразом вибачливих жалів, самодосад... (П-1:55).