ЛОКАТОР.
Сьогодні, мабуть, немає людини, яка б не знала словалокатор.Словник іншомовних слів (К., 1985) дає таке його тлумачення: «Локатор — пристрій, яким визначають місце, де перебувають літак, судно чи інший об’єкт, за допомогою відбитих від них або випромінюваних ними звукових чи електромагнітних хвиль». З таким значенням це слово вживається і в спеціальній, науковій, і в художній літературі, в газетно-журнальних статтях і нарисах, напр.:Радіостанція,локатор,приймач — пристрої, в яких радіохвилі народжуються, підсилюються або перетворюються в інші сигнали(з журн.).
У деяких тварин є спеціальні органи, що діють яклокатори.За їх допомогою тварини орієнтуються в просторі:У кажанів є ультразвуковілокатори,тобто кажани здатні сприймати високочастотні ультразвукові сигнали(з журн.).
Іменникилокаторталокаціявперше було введено у тритомний Російсько-український словник 1968 р. із поміткоюспец.,тобто спеціальний термін. Підставою для введення цього слова до реєстру загальномовного словника було поширення його не тільки в спеціальній літературі, а й у розмовному вживанні та художніх творах. Споріднені слова:локаторник, локація, локаційний.Перше називає особу, яка обслуговуєлокатор, локація— з’ясування місцезнаходження тіла за допомогоюлокатора; локаційний— стосовний долокації, напр.:Праця сталевара мені дуже нагадує працю ракетників-локаторників, які беруть ціль за різними параметрами(з журн.). Пор. також термінологічні словосполученняультразвукова локація, метод лазерної локації, локаційні дослідження, локаційні органи.
В історії української літературної мови словолокаторбуло відоме ще й як назва особи, що наймає квартиру (сучасне літературнеквартиронаймач). З таким значенням воно увійшло з польської мови. Наприклад, Леся Українка писала з Ялти у вересні 1897 р. до своєї матері:На кожній вулиці в кожному будинку єсть багато хаток окремих для «локаторів» — тут же люди «сезоном» живуть.
Спорідненелокація(від лат.locatio— розміщення, розподіл) уживає І. Франко як «місце в класі, що його займає учень відповідно до своїх успіхів у навчанні»:Се був дикий, валовитий[вайлуватий]і неохайний хлопець, який між усіма учениками свойого класу визначувався нечищеними по кілька неділь чобітьми… і — першою локацією.
Усі ці слова об’єднує спільний латинський коріньлок(лат.locus«місце»;loco«уміщую»; пор. щеlocalis«місцевий» — звідси прикметниклокальний; дієсловолокалізуватиз фр.localiser, лат.localis; іменниклокалізація— від фр.localisation).