АНГЕЛ, ЄВАНГЕЛІЄ, БЛАГОВІЩЕННЯ.
Із прийняттям християнства в Україні-Русі, з посиленням зв’язків із Грецією до нас прийшло багато нових слів. Одні з них проникали через книжну старослов’янську мову (її називали ще церковнослов’янською), що була свого часу літературною мовою для багатьох слов’янських народів, інші — усно. До книжних запозичень належать, зокрема, словаангелієвангеліє. Ангелгрецькою означає «посланець» (йдеться не про звичайного посланця, а про особливого — з неба). Це — релігійне значення слова на противагу світським (ангел— «заступник, оборонець взагалі» і «добра, гарна, лагідна людина, переважно жінка»), що, звичайно, розвинулося пізніше, на основі першого. Щоправда, для сучасної мови переносне вживання слова не типове. Недарма Словник української мови в 11 томах супроводжує обидва значення ремаркою «застаріле».
В українській мові грецьке слово зазнало деяких фонетичних змін, але варіантангелвсе-таки найприйнятніший для літературної мови, особливо для конфесійного стилю (до речі, Словник староукраїнської мови XVI—XV ст., т. 1, 1977 p. подає тількиангел).В інших стилях, зокрема в розмовно-побутовому, художньому, нарівні з основним варіантом вживають такожянгол(анголіянгелздаються менш перспективними).
Від тієї самої основи, що й словоангел, походитьєвангеліє.Поділивши його на дві складові частини, одразу помітимо прозору спорідненість обох слів:Євангелієдослівно означає «добра вість». Цю добру вість несли учні Ісуса Христа Матвій, Марко, Іоан і Лука, розповідаючи людям про життя і діяння свого Учителя. СловоЄвангелієз грецької через церковнослов’янську мову спочатку засвоїлося в українській як іменник середнього роду. Така форма зафіксована у Словнику староукраїнської мови XIV—XV ст. Однак і це слово з часом трохи змінилося, зокрема воно почало вживатися також у жіночому роді —Євангелія.
Крім грецького запозиченняєвангеліє, в українську мову ввійшла й калька цього слова, причому з церковнослов’янським елементомблагий(тобто «добрий, хороший»):благовіствованнє.Це слово мало поширення у конфесійному стилі української мови. Натомість у писемну практику міцно ввійшла назва свята у відповідному до фонетичних законів української мови оформленні —Благовіщення— день, коли, за Євангелієм, ангел Гавриїл оповістив діву Марію: «Не бійся, Маріє, — бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус» (Біблія, перекл. І. Огієнка).