Орфографічний словник української мови

ДОСТОЙНИК

досто́йник іменник чоловічого роду, істота

  1. достойник—мен. чол. роду жив....Большой украинско-русский словарь
  2. достойник—а ч.i заст.i Особа що ма вищий духовний вйськовий чин або обйма кервну урядову посаду....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. достойник—достойник а...Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку
  4. достойник—Достойник висока свом становищем людина [V] особа що ма вищий духовний вйськовий чин або займа кервну урядову посаду []...Словник з творів Івана Франка
  5. достойник—титулована особа представник влади лем. велике цабе фгура...Словник синонімів Караванського
  6. досто́йник—ДОСТОЙНИК а ч. заст. Особа що ма вищий духовний вйськовий чин або займа кервну урядову посаду. Явився також губернатор Голуховський багато достойникв державних Фр. XVI ...Словник української мови в 11 томах
  7. достойник—Вельможа великопан див. магнат...Словник чужослів Павло Штепа
  8. достойник—а ч. заст. Особа що ма вищий духовний вйськовий чин або обйма кервну урядову посаду....Толковый словарь украинского языка
  9. достойник—Достойник. Високопоставлена особа. При вчерашнм прийнятю при двор цсарем цсаревою були архкняз архкнягин найвисш достойники двора [.] дипльомати аристокрация Б. пол....Українська літературна мова на Буковині
  10. достойник—[dostojnyk]...Українсько-польський словник