ХРАП, ХРАПА
ХРАП – ХРАПА Храп1, -а. Нижня й середня частини перенісся тварини (переважно коня). Козаков метнув нищівний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (О.Гончар). Храп2, -у, розм. Хропіння, хрипіння. Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння., до грубого храпу свекрухи (Грицько Григоренко); З храпом шарпнулись коні, вирвали з борозни плуг і помчали полем (М.Стельмах). Храп3, -а. Пристрій для піднімання вантажів; упор для зупинки або регулювання рухомих частин механізму. Храпа1, розм. Те саме, що храп1. Він чистив бугая, водив по корівнику, смикаючи за цепа, що з’єднувався з великим кільцем, управленим бугаю в храпу (В.Кучер). Храпа2, діал. Замерзла грязь на дорозі. Тяжко на коні храпою їздити (Словник Б.Грінченка).