Літературне слововживання

ХОР, ХОРИ

ХОР – ХОРИ Хор, -у. 1. Співочий колектив або гурт осіб, які разом виконують вокальні твори. Дарма, що це був не професіональний хор, співали-таки гарно (А. Головко). 2. Багатоголосий вокальний музичний твір, а також його виконання; дружне звучання кількох або багатьох голосів тощо. Натхненний чарівною поезією Т.Г.Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (з журналу); Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі (Леся Українка). 3. Східна частина католицького храму, де перебувають під час відправи духівництво й церковні співаки. Хори, хорів, мн. Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (первісно для розміщення хору, музикантів). "Завтра я, може, побачу її в церкві... Не піду співати на хори, стану у правому притворі на сходах, коло дверей" (І.Нечуй-Левицький).

  1. хор, хори—хор хори Мають також семантичн вдмнност. Хор спвочий колектив який разом викону вокальн твори. Уславлений хор. Хори вдкрита галерея балкон. Спвати на хорах....Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)