СВІТАННЯ, СВІТАНОК
СВІТАННЯ – СВІТАНОК Світання, р. мн. -ань. 1. Дія – настання світанку. За хвилину почалось світання (О.Досвітній); У сутінках блідого вересневого світання все виразніше окреслювались контури будівель (О.Гончар). 2. Те саме, що світанок. На світанні мерхнуть зорі, тануть в росяній імлі (Л.Первомайський); Світання... А він вже не бачить світань... (В.Сосюра). Світанок, -нку. Пора доби перед сходом сонця, початок ранку; ранкова зоря тощо. В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків (В.Стефаник); На сході почала виступати вузька смуга світанку (О.Досвітній).