ЛІД, КРИГА
ЛІД – КРИГА Лід, льоду. 1. Замерзла вода; переносно – щось холодне: материковий лід, сухий лід, розтопити лід. Пох.: льодовий, льодяний. 2. Те саме, що крига. Крига. 1. Переважно скупчення, суцільні маси замерзлої води; рідше – окремий шматок льоду, крижина: кригою братися, на річці скресла крига. Вже й сніг випав, уже й ударив мороз і скував річку кригою (А.Дімаров). 2. перен. розм. Про відчуженість, неприязнь, ворожість до когось, брак душевної теплоти тощо. Є з ким тугу розділити, Кригу серця розтопити, Сльози обсушить (Дніпрова Чайка); Почувала Єлька, як помітно відтає в ній крига озлобленості проти себе і проти всіх (О.Гончар). Пох. крижаний (крижані затори, крижаний вітер, крижаний погляд).