ВДВОХ, УДВОХ, У ДВОХ, В ДВОХ
ВДВОХ (УДВОХ) – В (У) ДВОХ Вдвох (удвох), присл. У складі двох осіб. І дід і баба у неділю На присьбі вдвох собі сиділи (Т.Шевченко); Посадили ми вдвох при дорозі Ще малими дві парості віт (А.Малишко); Молодята про щось розмовляють удвох (О.Гончар). В (у) двох, числ. з прийм. У них у двох.. і ключі од комори (Г.Квітка-Основ’яненко); Скінчу вже в двох словах (М.Коцюбинський); У двох місцях у натовпі рухнулися люди (А.Головко).