Літературне слововживання

ВДАЧА, УДАЧА

ВДАЧА – УДАЧА Вдача, -і, ор. -ею. Сукупність психічних особливостей людини, які виявляються в її діях, поведінці, характері; нахил, звичка (також про тварин). Варка була дуже бідна, але роботяща, тиха на вдачу, добра й смирна (І.Нечуй-Левицький); Андрій був веселої вдачі хлопець (О.Копиленко); Така вже людська вдача, що страх перед небезпекою гірший від самої небезпеки (Б.Лепкий). Удача. Позитивний, бажаний наслідок чогось; успіх. Чи вже ж то одні удачі та радощі складали його молоду силу (Панас Мирний); Все залежить від удачі (Г. Чупринка); – Оце так рибина! – вирвалось у Костянтина. – Ще не було нам такої удачі! (М.Стельмах).

  1. вдача, удача—вдача удача Часто ц слова плутають ставлять не на свому мсц. А хн значення так. Вдача сукупнсть психчних особливостей людини як виявляються в дях поведнц характер нахи...Уроки державної мови (з газети «Хрещатик»)