ВБІК, УБІК, У БІК, В БІК
ВБІК (УБІК) – В (У) БІК Вбік (убік), присл. В сторону від когось, чогось, у якийсь бік. Легенька хвиля ледве помітно зносить човна вбік (О.Донченко); Вакуленко сахнувся вбік (С.Журахович); Козаков одхилив голову вбік (О.Гончар); Рибка майнула кудись убік (З.Тулуб). В (у) бік, ім. з прийм. Голова хиталася з боку в бік (Г.Хоткевич); – Лісовики ще й не приходили сюди, хіба що ось один, – веде ліктем у бік, де стоїть Гончар (М.Стельмах); Глянувши з гори у бік Стебліна, Пріся побачила над Россю обоз козацького війська (А.Кащенко).