Фразеологічний словник української мови

ВИКИНУТИ

викида́ти / ви́кинути за борт кого, що. Відмовлятися від кого-, чого-небудь як від непотрібного, непридатного і т. ін. Не варто викидати за борт і один з найстарших різновидів фантастики з його роллю популяризатора наукових знань. Шкільна молодь охоче читає і ще довго читатиме і Жюля Верна, і Обручева (З газети); Та людську мисль і почуття орлине Ніхто й ніщо не викинув за борт (М. Рильський); Він заздрить? Йому соромно? Це почуття професор Самонін давно викинув за борт (Л. Дмитерко). за борт. — Ач, яка тепер молодь! — напідпитку не вгамовувався Страшко.. Ще вчора на вулиці носиками чмихали, а сьогодні вже всі — начальство! Нас, стариків,— за пояс! За борт! (Я. Баш). викида́ти / ви́кинути ко́зиря. Показувати кому-небудь свої переваги, достоїнства. А якщо ви .. скажете, що Одеса “так собі”,— то він (одесит) огляне вас презирливо й викине свого останнього козиря: — Так собі? А море?! (Ю. Яновський). викида́ти / ви́кинути колі́нця (колі́нце, колі́но, колі́на). 1. Робити вигадливі рухи, фігури в танці; витіювато танцювати. Танцювали до одуру. Потім Славко почав викидати такі колінця, що всі падали з реготу (П. Колесник); Антон вийшов на коло, вдарив каблуками нових чобіт .. і пройшовся перед Катериною, викидаючи такі коліна, що не можна було уявити (С. Чорнобривець). викида́ти кре́нделі. — Балакали, говорили й мою душеньку звеселили: “збацали” танго. От кренделі викидали! (О. Ковінька). 2. Здійснювати, робити якийсь несподіваний, нерозумний або легковажний вчинок. Брати викидали завжди колінця: то уїдливо здоровкались з ним, то тиркали у слід йому, то навздогінці вигукували не дуже щирі привіти (Панас Мирний); Ті дурні дівчиська здатні викидати які завгодно колінця від ревнощів (В. Козаченко); — Вона (дружина) може таке колінце викинути, що хоч стій, хоч падай (В. Большак); (Зборовський:) Чи з викида́ти / ви́кинути ко́ника (ко́ники). 1. Робити що-небудь незвичайне, несподіване або легковажне. Адже поки не був радистом в радгоспі, то радіохуліганив, міг через ефір розшукати її в степу, покликати, а тепер, коли йому доручили весь радіовузол, тепер він сам не дозволяв собі такі коники викидати (О. Гончар); В школі Марина часто “викидала коники”, за що подруги називали її навіженою (З. Мороз); Одного разу намалював (Кузьмін) портрет Павки Бекшанського та ще й коника викинув: нишком приніс його у повітком та й почепив на стіну серед інших портретів (Ю. Збанацький); // Дивувати, вражати кого-небудь чимсь особливим, несподіваним. (Буйко:) Давай, Васю, давай. (Чубатий (показує гранату):) Я їм скоро такого коника викину, що — ух! Земля трісне! (Я. Баш); Я вже й тоді пробував викидати різні коники з природою, пробував дещо схрещувати (О. Гончар). ви́кинути ко́ник. “Ця Настя у правлінні — тільки вона може такий коник викинути викида́ти / ви́кинути на ві́тер що. Легковажно, марно витрачати гроші, майно і т. ін. Як розпорядитися грошима? Легко їх розтринькати, викинути на вітер (З газети). викида́ти / ви́кинути на ву́лицю кого і без додатка. 1. Позбавляти житла, притулку. Суд відсудив на користь Генріха стару Глущукову хату і шматок поля.. Старого й немічного Северина Глущука Генріх викинув на вулицю (С. Чорнобривець). 2. Позбавляти засобів для існування, заробітку. А молодий (пан) — навпаки: і не кричить, і не лає: все тихо та мирно, а дивись — уже й викинув на вулицю (Панас Мирний). викида́ти / ви́кинути на смі́тни́к кого, що. Визнавати, вважати кого-, що-небудь непотрібним, не вартим уваги або непридатним; відмовлятися від когось, чогось. — Всі ми знаємо, що всякий мотлох: старожиті права, адміністративний лад, інвеституру, вибори полковників, схоластичну науку — ми самі викинули на смітник (М. Лазорський); Мене ти зрадиш, викинеш на смітник, Як знуду за тобою навісну (М. Вінграновський). повикида́ти на смі́тни́к (про багатьох). Є така частина критиків, яка з охотою повикидала б мої твори на смітник (С. Васильченко). викида́ти / ви́кинути шту́ку (фо́ртелі, фо́ртель, фо́куси і т. ін.). Робити що-небудь нерозумне, безглузде або діяти підступно. — Замість того, щоб попросити пробачення, вона почала фортелі викидати (Ю. Збанацький); — Сагайдак знову фокуси викидає... І що він собі думає, не знаю (С. Добровольський); Яку штуку викинув Мандичевський, Ви самі знаєте. Я вже не кажу про те, як себе держали старші народовці (М. Драгоманов); — Де ти взяв цю дерев’яну ковбасу? Це ж звичайнісінька гілка берези, тільки закручена і часником натерта!.. — Володя так і покотився зо сміху. Це він таку штуку викинув (Є. Кравченко); Тупий, брутальний, малоосвічений, він і на цей раз викинув фортель, за якого йому треба було, як мінімум, вліпити сувору догану (І. Муратов). ви́кинути / викида́ти з голови́ (з па́м’яті, з ду́мки і т. ін.) кого, що. Перестати думати про кого-, що-небудь, забути когось, щось. — Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане слово! Викинь його з голови... То тільки злі діти так кажуть... (Панас Мирний); — Раджу, Степо, викинути з голови кавалерів, візьмися ліпше за книжки (П. Гуріненко); О. Василь знов став милим і веселим, а Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М. Коцюбинський); Та чи б я за таким плакала та побивалася? Я б його й з думки викинула (Панас Мирний); Кілька хвилин П’єнтак щось сердито бурмотить собі під ніс, потім викидає геть з голови бундючного кооператора. До біса!.. (С. Журахович); // Відмовитися від кого-, чого-небудь. Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Мовчи та диш; а то щоб й тебе на локшину не покришили (Г. Квітка-Основ’яненко); Всі порожні обіцянки, яких надавав сьогодні Га ви́кинути (ви́креслити) з (свого́) се́рця кого. Перестати любити кого-небудь. В якій справі вона зайшла до Саїда, викинувши його з свого серця? (Іван Ле); Може, Ольга забула про нього, викреслила з свого серця? (Н. Рибак).

  1. викинути—див.i викидати....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. викинути—викинути . вигнати прогнати ср ст Йди ти! Мене вн напевно викине бо ми ще старого довгу не вддали Купчинськийвикинути на зламан писку викинути на зломаний писк викобзати ...Лексикон львівський
  3. викинути—викинути дслово доконаного виду...Орфографічний словник української мови
  4. викинути—викинутину неиsupш нак.em иеsupн ие...Орфоепічний словник української мови
  5. викинути—викиенутие ну неиш нак. иен иентеи....Орфоэпический словарь украинского языка
  6. викинути—БЛЮВАТИstrong без додатки чим РИГАТИstrong вульг. ВИКИДАТИstrong що без додатка розм. рдше. Док. викинутиstrong. Мське повтря давило йому груди затроювало кров з кожни...Словник синонімів української мови
  7. ви́кинути—ВИКИНУТИ див. викидати. Словник укрансько мови в тт. АН УРСР. нститут мовознавства за ред. . К. Блодда. К. Наукова думка . Т. . С. ....Словник української мови в 11 томах
  8. викинути—ВИКИНУТИstrong див. викидати...Словник української мови у 20 томах
  9. викинути—див. викидати....Толковый словарь украинского языка
  10. викинути—техн. выхлопывать извергать...Украинско-русский политехнический словарь
  11. викинути—недок.em викидати док.em викинути кидатиem to throw outвикинути за борт to throw overboard тж. перен.викинути на берег to cast ashore перен.em розм.em виганятиem to thr...Українсько-англійський словник
  12. викинути—вышпарыць...Українсько-білоруський словник II
  13. викинути—Вышпарыць...Українсько-білоруський словник II
  14. викинути—вышпарыць...Українсько-білоруський словник
  15. викинути—em викидати...Українсько-китайський словник
  16. викинути—[wykynuty]...Українсько-польський словник
  17. викинути—ну неш wyrzuci...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
  18. викинути—сов. от викидати II...Українсько-російський словник