Фразеологічний словник української мови

ВВОЛИТИ

во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка).

  1. вволити—див.i уволити....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  2. вволити—вволити дслово доконаного виду виконати задовольнити...Орфографічний словник української мови
  3. вволити—Вволити див.em уволити...Правописний словник Голоскевича
  4. вво́лити—ВВОЛИТИ див. уволити. Словник укрансько мови в тт. АН УРСР. нститут мовознавства за ред. . К. Блодда. К. Наукова думка . Т. . С. ....Словник української мови в 11 томах
  5. вволити—ВВОЛИТИstrong див. уволювати...Словник української мови у 20 томах
  6. вволити—див. уволити....Толковый словарь украинского языка
  7. вволити—Вволити. Задовльнити чись прохання. Однак адмнстрация не вволила го вол Б. ....Українська літературна мова на Буковині