ОСОБИСТИЙ, ОСОБОВИЙ.
Дуже часто ці слова плутають: кажуть «особистий склад військової частини» (треба:особовий),«особові речі учня школи-інтернату» (треба:особисті).А як правильно сказати —особистачиособовасправа,особистічиособовірахунки?Виявляється, що можливі обидва словосполучення, але кожне з них треба вживати у певному контексті.Особистасправа— це справа, яка стосується певної особи, зумовлюється її власним бажанням і діями.
Наприклад: «Мати вважала, що одруження сина — йогоособистасправа».Особовасправа— це: 1) документ про об'єктивні дані людини, який зберігається в установі; 2) папка, в якій лежать документи кожного працівника в установі. Наприклад: «У нового начальника відділу кадрів усіособовісправибули в зразковому порядку». Тому треба було вжитиособова,а неособистау реченні: «Закінчивши оформленняособистоїсправи(заповнивши анкету. —Є.Ч.),Гнат тяжко замислився і просидів так аж до обіду».
Особовийрахунок— це рахунок певної особи в ощадному банку і картка, в якій відбито рух грошей (надходження і видачу); у бухгалтерії домоуправління — картка квартиронаймача, в якій робляться записи про нарахування плати за квартиру й комунальні послуги.
Особистірахунки— взаємини, що склалися між певними особами. «Марфа Галактіонівна хитренько примружує свої розумні очі.
— Чого їм треба?.. — каже вона. — Нічого їм не треба, а простоособистірахунки!..Позакулісна боротьба!»(М.Хвильовий.)
Особистийвживаємо, коли йдеться про людську індивідуальність, особистість, про те, що стосується окремої людини, її долі, життя, почуттів, переживань і т. ін. «Але з кожною годиною, як це буває в молодості, він все більше переконувався, що вже не матиме свогоособистогощастя».(М.Стельмах.)«…В інших могло бути щось не гараздвособистомужитті,ітоді вони мали право скаржитись, вимагати співчуття і допомоги. У Воронцова мусило бути завжди все гаразд, і було б дивно почути, що він на щось скаржиться: адже це Воронцов».(О.Гончар.)«Тут товариство основувалося не лише наособистійсимпатіїі приятельській підмозі, а охоплювало ширші круги — спільності по думці й прагненню до одної мети».(Н.Кобринська.)«Потрібно з'ясувати, яка праця принесе максимальнеособистей професійнезадоволення.Тільки праця, яка відповідає здібностям, інтересам і нахилам людини, дає їй моральне задоволення».(Зпідручника.)«Писане звичайною машинкою, воно [наукове листування] й походило ніби від якогось механізму, що в кінці автоматично ставив чорнилом свійособистийштамп,так званий власноручний підпис».(В.Підмогильний.)
Дуже поширене в сучасній мові словосполученняособовийскладна позначення людського складу військових з'єднань, навчальних закладів, персоналу військових установ. «Командуючий привітавособовийскладармії і флоту зі святом».(Згазети.)«Начальник училища, привітавшись і скомандувавши «вільно», звернувся доособовогоскладуучилища з короткою промовою».(І.Багмут.)І як порушення норми сприймаємо ми словосполучення «особистий склад». Наприклад: «На воді свою бойову майстерність показують підводники —особистийскладпротичовнових кораблів».
Особовийвживається також як граматичний термін:особовийзайменник,особовізакінченнядієслів,особовіречення.«Різні вигуки,особовізайменникипершої і другої особи однини та до них відміна одного дієслова в одному тільки часі — от і вся була основа їхніх перших розмов».(В.Підмогильний.)
Взагалі для практичного користування можна зробити такий висновок:особовийвживається для передачі окремого, але певною мірою стереотипного, неіндивідуального;особистий— індивідуальний, той, що стосується індивідуума. На перший погляд може видатися, що словосполученняособовасправаяк сукупність анкетних і документальних даних випадає з цього плану. Насправді це не так:особовихсправбагато, вони однакові за формою (містять відповіді на ті самі анкетні запитання), хоч відрізняються біографічними даними (багато в чому й вони можуть збігатися, коли, наприклад, маємо справу із спеціальним контингентом);особистасправахарактеризується особливим, незвичайним змістом і стосується тільки певної особи.