ДОПОМОГА (З, ЗА).
Словники не розрізняють відтінків у вживанні іменникадопомогаз прийменникамиз,заі навітьпри(здопомогою,задопомогою,придопомозі).Проте останніми десятиріччями в літературній мові усталилося таке неписане правило: коли йдеться про живу істоту, вживати прийменникз(здопомогоюбрата);коли йде мова про неживий предмет, зокрема про інструмент, знаряддя, що сприяє виконанню дії, — прийменникза(задопомогоюфізичнихвправ,задопомогоюелектрики).«Готель треба було захопити ще цієї ночі, вдень його брати було ніяк. Але як захопити? Правда, можна було викликати полкових саперів ізїхньоюдопомогою,підкравшись у темряві, висадити будинок в повітря…» «— На які ж ви гори сходили? — зацікавлено допитувався Воронцов єфрейтора, щоздопомогоютоваришівуже туго затягувався канатом…»(ЗтворівО.Гончара.)«Великий німецький поет Вольфганг Гете, взявши цей [Фауста] образ, незмірно поглибив його, показавзайогодопомогоюнайвищі досягнення тогочасної науки й філософії».(М.Рильський.)«Підживлювати озимину рідкими добривами найкращезадопомогоюавіації».(Згазети.)
Наведені ілюстрації, безперечно, підтверджують сказане вище. А от у наступному прикладі виникає питання, чи правомірне тут вживання прийменниказ:«Активна і свідома участь трудящих в управлінні всіма справами суспільства здійснюється не тільки через державні органи, а йздопомогоюрозгалуженої мережі масових громадських організацій».(Зжурналу.)Адже йдеться про неживі істоти(масовігромадськіорганізації),та це з одного боку. А з іншого — що таке профспілка та різні масові організації? Адже, говорячи про них, мають на увазі їхніх членів, людей. Тому тут можна виправдати вживання прийменниказ,а неза.
Щодо прийменникапри,то зі словомдопомогав українській мові його краще замінити прийменникомзабоза— залежно від контексту.