ДИКТАНТ, ДИКТОВКА, ДИКТУВАННЯ.
Диктанту нас вживається в двох значеннях. Це насамперед відтворений на письмі текст, сприйнятий тим, хто пише, на слух, із уст іншої людини. Наприклад: «Екзаменаційнийдиктантскладався із 120 слів і був не дуже важким». Друге значення словадиктант— «вид навчальної роботи».
Семантично розрізнити значення словадиктанту місцевому відмінку однини й множини можна таким чином: коли йдеться про текст, словодиктантвживають з прийменникому(в)(«У йогодиктантівчителька знайшла чимало помилок»), коли мають на увазі вид навчальної роботи, вживають прийменникна(«Надиктантібув присутній директор школи». В такому разі можлива й паралельна конструкція з родовим відмінком —підчасдиктанту).
Коли ж треба передати процес написання твору, вживають словосполученняпіддиктовку,а непіддиктант.«Листа цього пишепідмоюдиктовкумедсестра Ліда…»(О.Гончар.)«Дві дочки [Ламарка] допомагали сліпому батькові: вони збирали і читали йому матеріали, писалипідйогодиктовку».(Зжурналу.)
У переносному значенні словосполученняпіддиктовкувживають тоді, коли хочуть показати несамостійність чиїхось дій. Наприклад: «Маріонетковий уряд цієї невеличкої країни робить усепіддиктовкусвоїх хазяїв».
Проте якщо в реченні підкреслюється не спосіб повідомлення тексту, а перебіг процесу повідомлення, вживають віддієслівний іменникдиктування,а недиктовка.Наприклад:«Диктуванняпо радіо матеріалів радіотелеграфних агентств тривало півтори години».