ДАВНІЙ.
Прикметникдавнійозначає «старовинний», «такий, що виник або існував у далекому минулому» (фактично він за семантикою в такому разі відповідає словудревній—давнялітература,давньогрецькемистецтво,давньоруськамова).«Годі, звісно, шукати в поемі реальноїдавньоїРусі, реального Києва, хоч би й огорнутого в історичний серпанок…»(М.Рильський.)«…Все дивувало в глибині поліських древлянських нетрів: і гнилий звітрений камінь, на якому виростали соснові бори, і мармурове родовище біля Дякової дубини, і лісові каменярні, де, схиливши спини, довбалися красиві засмаглі каменярі —давнінащадки колись вивезених сюди італійців, які давно зріднилися з українцями».(М.Стельмах.)
У фольклорі (казках), народній мові це значення стародавності підсилюється тавтологічним вживанням двох спільнокореневих слів поруч, у сполученнідавнядавнина.«Як заведено здавньоїдавнини,угамувавши перший голод, заспівали різних українських пісень…»(З.Тулуб.)«Давнятодавнина,а наче вчора діялось».(МаркоВовчок.)
Давнійвживають ще на позначення такого, що існувало відносно давно(давнязвичка,давнінадії,давнійприятель).«У вільний час любив Грицько задавньоюзвичкою,Ще з школи, книжку почитати».(А.Головко.)