Жайворонок. Знаки української етнокультури

ДЯК = ДЯЧО́К

дяк = дячо́к — 1) служитель пра­вославної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; псаломник (скорочено від диякон); традиційна постать українських народних пісень і комедій; дяки вчителювали в школах козацької України і пізніших часів; шкільни­ми підручниками були Часослов і Псалтир; письма вчили уставного (звідси й назва таких дяків — уста́вники). Прийшли попи — почи­тали, прийшли дяки — поспівали (П. Чубинський); Прийшов свяще­ник з дяком і почав правити вечерю (Панас Мирний); 2) мандро́вані (мандрівні́) дяки́ — бідне студент­ство (спудеї) Київської академії, що мандрувало по містах і селах і, розважаючи віршами та виста­вами населення, здобувало засоби для життя; особливо активною була їхня діяльність у Різдвяні та Великодні свята; 3) у Київській Русі — переписувач князівської канцелярії. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 210.