ІННА
лат.; іппо — плаваю; можливо, від болг. Ина — скороч. імен типу Катерина; раніше було лише чоловічим ім'ям. Іннонька, Інночка, Іннусн, Іннусенька, Шнусечка, Іна, Шуся, Песька, Інця. О люба Інно, ніжна ІнноХ я —сам. Вікно. Сніги... Сестру я Вашу так любив — дитинно, злотоцінно. Любив? — Давно. Цвіли луги... (П. Тичина); До нього в поле Із селища приходить дітвора. Іннуся теж між них (П. Біба).