ЮРІЙ
Юрій, Юрко гр.; те саме, що Гейргій. Юр, Юра, Юрчик, Юрась, Юрасько, Юрасьо, Юрасик, Юрасенько, Юрасечко, Юраш, Юраішсо, Ійрієчко, Юрійко, Юрцьо, Юрусь, Юрик, Жорж, Жора, Жорик. У Києві на кручах спочива засновник твій [Москва] — князь Юрій Долгорукий... (Д. Луценко); Артист народний — Шумський Юрій — Солдатом-диктором в війні Читав на рідній нашій мові У ті воєнні дні багрові Слова наказів вогняні (T. Масенко); Все ти будеш, все уміть, Знать шляхи за хмари, Навіть в космос полетіть, Як Юрій Гагарін (П. Усенко); Ой Юрію, Юрієчку, Юрію — кришталю, Із любові великої щоб не було жалю (Народна пісня); — Скажіть, як звати... вашого Брянського? Як?.. — Звати? Гм... Дайте подумати... Як це вони між собою... Ага: Юрій. — Юрасьі — Ні, Юрій. — Юрась! Юрась! Юрась! (О. Гончар); А ось на Юрка подивіться в цю мить! Він, брови насупивши, гордо стоїть (Н. Забіла); Юр з молодою жінкою врожай дбайливо визбирали (І. Чендей); Може, нам і не треба було тепер зустрічатись З тобою, Юро? (Н. Тихий); — Тобі, Юрчику, не сталося чого лихого? (М. Коцюбинський); Коли б знала, коли б відала, Що єлечко буде, То я б послала свого милого Юрася Да у луг по калину. Та Юрасик пі йшов, калину найшов (Народна пісня); — Ой устань, Марусю, кличе тебе Юрасьо! — Ой устану, і гляну, і привітаю, І Юрася на здоров'я спитаю! (Народна пісня); Ой приїхав Юрко на тестів двір.. — Ой помалу, Юрасенько, та не гомони. Коло мене та дружечок та не обжени (Народна пісня); — Най ми з Юрашком поговоримо (Г. Хоткевич); —Ах, Юрокі Виростеш, тоді знатимеш все (Ю. Смолич); В Антона Івановича було двоє діток: старшенька Наталочка (Талочка) і молодший Юрко (Жора) (О. Вишня).