ФИДІР
гр.; theos — Бог і doron — дар, дарунок (буквально: Божий дар). Федірко, Федорко, Федиронько, Федорочко, Федь, Федько, Фвдя, Федорик, Федунь, Федуньо, Федуньцьо, Фидьо; Дорко. Блукав по ярмарках [Остап Вересай] Із кобзою старенькою своєю, Про Федора безрідного співавши, Про правду й кривду — на науку людям (М. Рильський); Да рядися, Федорко, рядися, Да на кониченька садися (Народна пісня); А дітей — вже і хати замало, І останній, дванадцятий, — Федь (О. Підсуха); Федько, хлопець років шістнадцяти, вийшов із ванькирчика (М. Коцюбинський); Наносила пчола меду, медуню, медуню, Відки ж тебе визирати, мій милий Федуню? (Народна пісня).