ПЕЛАГІЯ
Пелагія, Пелагия, Палажка, Палатна (Палата, Пелага) гр.; ім'я Pelagia; від pelagios — морський. Палагнонька, Палагночка, Палаженька, Палажечка, Палазя, Пазя, Пазина, Пазька, Пелися, Поля. — А що, кажу, пане Хомо, м'ясниці надходять, я маю брата, а у вас є дочка Пелагія (С Воробкевич); Така була гарна жінка. Звали її —Пелагея Євгенівна (П. Панч); Да не гай же нас, тестю, Виряжай же нас, тестю, Тепер нічка да темненькая, Доріженька да далекая — Боїмося, щоб не заблудити, Щоб Палажку не загубити (Народна пісня); Лишилась солдатська баклажка. Бере її в поле з водою тепер засмучена тітка Палажка (Д. Луценко); Палагна збудилась, як тільки почало дніти.. Вона наче крізь сон почула: — Як спали, Палагночко, душко? (М. Коцюбинський); Бігав [хлопчик] часто зразу за старою Пелагою, а пізніше сам до Гринька (С Ковалів); — Люблю тебе, Палазю, та не знаєш за що? (Г. Косинка); На Павині намиста Не на руб — на триста (Народна пісня); — Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко.., потяг до себе з кучі Пазьку Левусівну (Г. Квітка-Основ'яненко); Крикнув [Тимоха] навздогін Палажечці: — ..Я прийду... Чуєш? Прийду! (Григір Тютюнник).