ДЗВЕНИМИРА
слов.; від дзвен- (дзвеніти) і мир-(мирний, мир). Дзвінка, Дзвінонька, Дзвіночка, Дзвшуся, Мира, Мирка, Мирця, Мирося, Миросенька, Миросечка, Мироська. Ні, не влучила куля Довбуша, Дзвінка зрадила в ніч глуху. І несуть його, воя доброго, По гірському несуть шляху (Л. Забашта); Валя заколисувала свою одиначку Дзвінку, що прокинулася (Р. Федорів).
- дзвенимира—власна назва мен. жн. роду...Большой украинско-русский словарь