БЛЬГА
сканд.; ст.-сканд. Heilga; від heila — свята. д.-рус. Ольга; див. ще олиг. Оля, Оленька, Олечка, Олюня, Олюнька, Олиненька, Олюнечка, Олюньця, Олюся, Олеоська, Олюсенька, Олюсечка, Олюта, Олютка, Олютонька, Олюточка; Люся, Люсенька, Люсечка, Лися, Льоля, Льоленька, Льолечка. Співай же, Ольго, вигравай Мені сьогодні, як і вчора, Співай і з Лисенка заграй — Мені цей рай минеться скоро. Твій любий голос і пісні — Коли і де їх ще почую? Розлуки день настав мені, Щоб стріть годиноньку лихую. (К. Білиловський) Як у Олі очі — морська вода! Як у Олі коси — ковил-трава! Як у Олі, братця, така хода — Наче пава гордая проплива! (С Тельнюк); Оленько, Олю... Пісенна моя Бондарівно! Прабабка твоя від пана втікала в хащах-лісах, А ти, ланкова колгоспна, на ворога встала гнівно, Коли фашистська навала твій край полонила і шлях (Л. Забашта); Олечжо-тополечко, гнучкий стані Ох, і любить Олечку Бурко Степан! (С Тельнюк); — Яка ти смішна, Олюнько! (Леся Українка); — Люди, Олюньцю, люди сміятимуться (Леся Українка); Кинулася [Маня] на шию Олі: — Прощай, Льолю, Льолечко! (В. Ка-нівець).