АГРИПИНА
Агрипина; Горпина лат.; рим. родове ім'я Ag-гірра. За легендою, основоположник цього роду народився вперед ногами, звідси і дістав своє ім'я (гр. agreuo — схоплювати і pous — нога). Горпинка, Горпинонька, Горпиночка, Груня, Груша. — Куди мене, Степанку, поведеш, Що ти своєї хатоньки не маєш? — Поведу тебе, Горпино, в чужую, Поки свою хатиноньку збудую (Народна пісня); Горпина була у всім дому хазяйка і усьому господарству голова (Г. Квітка-Основ'яненко); Горпинка була задоволена неділею: такий прехороший день удався (Г. Косинка); Ой льонку, мій льон, Чом малий да невеликий? Да чи тебе женихи врекли, Що до Горпиночки шлються, А за Настусю б'ються (Народна пісня); Груня була одиначка у мами-вчительки (Ю. Яновський); Груню, Груню, не хитнися! Отій! Стій! (С Мупгаик).