КУЗЬМЕНКО МИКОЛА ЛАВРІНОВИЧ

КУЗЬМЕ́НКО Микола Лаврінович

• КУЗЬМЕНКО Микола Лаврінович

[псевд. — Балакучий, Микола з Січі; 3(15).XI 1862, с. Томаківка Катеринославського пов., тепер смт Дніпроп. обл. — 23.III 1942, Дніпропетровськ]

- укр. поет. З сім'ї священика. Навч. у Катериносл. духовній семінарії, звідки був виключений за "неблагонадійність". Учителював у селах Катеринославщини. З 1895 працював в управлінні Катериносл. залізниці. У 20 — 30-х pp. викладав у школах Дніпропетровська. Друкувався в газ. "Добра порада", журналах "Дніпрові хвилі", "Шершень", декламаторі "Розвага", антології "Українська муза", альманахах "Вінок Т. Шевченкові...", "Рідні струни". Писав байки ("Суд", "Провчив", "На тім світі"), в яких картав визискувачів трудового народу; вірші сусп.-політ. спрямування ("До музи", "Щастя", "Надія", "Рай та пекло", "Дівоча доля"); ліричні поезії ("Мимоволі", "Минуле", "Голубки"); сатир. мініатюри ("Дурний дурним і пропаде", "Велика наука"); поет. гуморески ("На тім світі", "Не всяк і кашу зваре", "Вишнівка"). Видав зб. "Дозвілля" (1899). Відчутний вплив на творчість К. мали С. Руданський та І. Манжура.

♦Тв.:

[Вірші]. В кн.: Українська муза. К., 1908;

[Вірші]. В кн.: Антологія української поезії, т. 3. К., 1984.

■Літ.: Гончарук М. Л. Українська сатира періоду революції 1905 — 1907 років. К., 1966.

А. М. Поповський, О. І. Сидоренко.