ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

Елліністи́чна література

• Елліністична література

- давньогрец.л-ра епохи еллінізму. Хронол. межами Е. л. вважають 350 до н. е. (початок розпаду імперії Александра Македонського на ряд елліністичних держав) — 30 до н. е. (коли Єгипет — остання елліністична держава — був підкорений Римом). У цей час худож. л-ра втрачає політ. характер. Осн. рисою Е. л. було відображення життя звичайних людей, їхніх переживань, щоденного побуту. У творчості письменників епохи еллінізму поєднувалися дві тенденції — звернення до фольклор. традицій і використання літ. джерел, елементів давньої міфології, філософії тощо. Для широкої публіки призначалися переважно театр. вистави, які відбувалися в елліністич. державах (зокрема, в причорномор. містах і на Кавказі, аж до Індії). Замість гострополіт. комедій Арістофана з'явилася новааттічна комедія(Менандр, Філемон, Діфіл — 4 — 3 ст. до н. е.), для якої характерним був посилений інтерес до приватного життя. Е. л. розвивалась у нових культур. центрах, зокрема в єгип. Александрії. ФілологиАлександрійської бібліотекипродовжували традиції давньої л-ри в усіх жанрах, намагаючись оновити їх (див.Александрійська поезія). В елегіях замість моралізатор. тенденцій переважали міфол. мотиви. Каллімах із Кірени створив новий жанр невеликої поеми (т. з. епілія). Феокрїт із Сіракуз заснував жанрибуколікитаідилії. Побут. сцени становили зміст "Міміамбів" (мімів у формі т. з. кульгавих ямбів) Геронда. Поширювалися йепіграмиз любовною тематикою. Традиц. героїч. епосом була "Аргонавтика" Аполлонія Родоського. Розвивалися прозові жанри: фольклорні оповідання (власне — казки), любовні романи, розповіді про чудеса й пригоди закоханих у далеких країнах, псевдоістор. описи ідеального держ. ладу тощо.

♦Вид.: Эллинские поэты. М., 1963; Парнас. Антология античной лирики. М., 1980.

■Літ.: Блаватский В. Д. Культура эллинизма. "Советская археология", 1955, т. 22; Антична література. Хрестоматія. К., 1968; Полевой В. М. Искусство Греции. Древний мир. М., 1970.

А. О. Білецький.