Термінологічно-правописний порадник для богословів та редакторів богословських текстів (Інститут богословської термінології та перекладів)

ОБОЖЕННЯ ОБОЖЕСТВЛЕННЯ ОБОГОТВОРЕННЯ ОБОЖНЕННЯ

Грецький термін θέωσις вживається на означення правди про наділення людині через Божу благодать найтіснішого онтологічного поєднання з Божим життям, що св. Петро назвав участю-співпричастям (гр. κοινωνία) у Божій природі (2 Пт. 1:4), а численні святі Отці - «стати богом»1 по благодаті. Це один із найсміливіших висловів грецької богословської традиції, і майже в кожній модерній мові спостерігаємо вагання, як його перекласти: сильнішим терміном (напр., deificatio і т. п.) чи загальним (напр., divinizatio і т. п.). За кожною з цих позицій, як і за українськими варіянтами обоженняй обожествлення, можна наводити чимало аргументів за і проти. Кожен із них передає якийсь аспект цього таїнства й оминає якесь одне його спотворення, але наражається на інше. Рекомендація ІБТП Якщо йдеться про переклад, треба вибирати той термін, який є найточнішим відповідником і не містить інтерпретації. Термінам θέωσις, deificatio і їх похідним (зробити, стати богом) відповідає український термін обоження. Якщо ж ідеться про переклад термінів θείωσις, divinizatio і т. п. (зробити, стати подібним до Бога), відповідним буде український термін обожествлення. Отже, якщо говоримо про людину, яка, за патристичною сотеріологією, приймає повноту дару Божої благодаті і тим онтологічно стає сопричасником Божої природи, слід уживати термін обоження. Наприклад: «Якщо не треба поклонятися Святому Духові, то як обожив він мене через хрещення?» (св. Григорій Богослов)2. Якщо ж висловлюємося про людину в етичному чи філософському значенні, яка удосконалюється моральним зусиллям, більш властиво вживати термін обожествлення. Наприклад: «Чесноти - це міра нашого обожествлення»3. Якщо ж йдеться про земне творіння, просякнуте божественною присутністю, матеріяльний космос у віднесенні чи то до Христового воплочення, чи то до есхатологічного завершення ікономії спасіння, рекомендуємо вислів обожествлення космосу, світу, природи, а не обоження і не обоготворення. Наприклад: «За своїм покликанням християнин повинен трудитися над удосконаленням та обожествленням світу, тої Вселенної, у лоні якої була створена людина»4. (О)боготворювати - це уважати когось або щось богом, напр., царя, тварину, вогонь і т. п. У тому ж значенні можна вживати також обожнення (помилковим вважаємо вжиток терміна обожнення у значенні обоження, як це подають СУМ та в НТСУМ). Наприклад: «Ідолопоклонство полягає в обоготворенні того, що не є Богом»5. 1 У цьому вислові, або і в множині («щоб ми стали богами») вживаємо малу літеру (бог, боги), тому що людина, хоч стає учасником Божої природи, не стає Божою Особою, їх завжди три: Отець, Син і Дух Святий, пор. Йо. 10:34-35. 2 Катехизм Католицької Церкви, 2002, 2670. 3 Т. Шпідлік. Духовність християнського Сходу. Львів 1999, с. 231. 4 Т. Шпідлік. Духовність... с. 275. 5 Катехизм Католицької Церкви, 2113.