ОБЕЗВЛАДНЕНИЙ

Обезвла́днений

Обезвладнений ← “обезвладнити” ← влад(а)

Ознака того, кого/що позбавили влади.

Отож вселенську економічну кризу люмпенізована,обезвладненаУкраїна зустріла, як стара вдовиця жорстку зиму(ЛУ, 1/09, с. 3).