Словник української мови в 11 томах

ШУ́МКО

ШУ́МКО. Присл. до шумки́й. Він зітхає шумко, з полегшенням (Вас., II, 1959, 95); Ранку рад, садовник [садівник] кишку тягне: він струмками між листям шумко шелестить (Тич., І, 1946, 269); // у знач. присудк. сл. З того часу в школі стало шумко й весело вечорами (Вас., І, 1959, 118). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 563.

  1. шумко—прислвниквд словаem шумкамен. жн. роду...Большой украинско-русский словарь
  2. шумко—Присл. до шумкий. у знач. присудк. сл.i...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. шумко—шумко прислвник незмнювана словникова одиниця...Орфографічний словник української мови
  4. шумко—ШУМКО.Присл. до шумкий.Вн зтха шумко з полегшенням С. ВасильченкоРанку рад садовник [садвник] кишку тягне вн струмками мж листям шумко шелестить П. Тичина у знач. пред.З ...Словник української мови у 20 томах
  5. шумко—Присл. до шумкий. у знач. присудк. сл....Толковый словарь украинского языка
  6. шумко—нар. шумливо шумно...Українсько-російський словник