Словник української мови в 11 томах

ШАНО́БА

ШАНО́БА, и, ж. Те саме, що ша́на 1. По полю ходить, носом оре І розкидає по сліду [перо] Одним шанобу, другим горе, Тому привіт, тому біду (Гл., Вибр., 1951, 217); Не придбаю я шаноби В світі між панами, Бо не маю ні худоби, Ні земель з лісами (Черн., Поезії, 1959, 106); Для тої книги треба ясної голови — буде вже на сьогодні. 1 він рішуче й обережно, з шанобою, як першого разу в школі букваря, закрив її (Головко, II, 1957, 393); Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (Рильський, III, 1961, 85); Левко наздоганяє Христину, з перебільшеною шанобою скидає шапку і високо підіймає її над головою (Стельмах, І, 1962, 204). ◊ Ма́ти шано́бу: а) (до кого) відчувати глибоку повагу, пошану до кого-небудь. Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер, солідність і гуманізм (Коцюб., II, 1955, 253); б) (від кого, в кого) бути шанованим ким-небудь. Іванець.. за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його повагу і шанобу (П. Куліш, Вибр., 1969, 58); При всій шано́бі до кого — незважаючи на повагу, пошану до когось, на визнання чиїх-небудь заслуг. — Пане ксьондзе, при всій шанобі до вас, я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23); У (в) шано́бі: а) виявляючи повагу, пошану до когось, чогось; з почуттям глибокої поваги, пошани. До тебе, земле героїчна, в серцях людей любов палає вічна, вони твоїм героям і тобі вклоняються в шанобі і в журбі… (Гонч., Вибр., 1959, 228); Параска в шанобі позирала на свого чоловіка (Горд., II, 1959, 244); Пароплави ідуть по Дніпру, Їх гудки, наче пісня, лунають. А дійшовши до круч, до яруг, У шанобі врочисто стихають (Ус., І сьогодні.., 1957, 138); б) будучи шанованим. — Ви скажіть [поетові], що він у мене Буде жить в шанобі, в славі, Тільки, звісно, хай забуде Різні вигадки лукаві (Л. Укр., І, 1951, 382). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 404.

  1. шаноба—мен. жн. родупочет комучему сущ. муж. рода...Большой украинско-русский словарь
  2. шаноба—и ж.i Те саме що шана ....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. шаноба—шаноба менник жночого роду...Орфографічний словник української мови
  4. шаноба—шаноба д. м.em б...Орфоепічний словник української мови
  5. шаноба—шаноба бие д. м. б....Орфоэпический словарь украинского языка
  6. шаноба—Шаноба би б...Правописний словник Голоскевича
  7. шаноба—див.em честь шана...Словник синонімів Вусика
  8. шаноба—див. ШАНА....Словник синонімів Караванського
  9. шаноба—ПОВАГАstrong почуття ставлення до когось чогось яке рунтуться на визнанн його заслуг позитивних якостей тощо вияв такого почуття ПОВАЖАННЯstrong ПОШАНАstrong ШАНАstrong Ш...Словник синонімів української мови
  10. шаноба—ШАНОБА и ж.Те саме що шанаstrong .По полю ходить носом оре розкида по слду [перо] Одним шанобу другим горе Тому привт тому бду Л. ГлбовНе придбаю я шаноби В свт мж панам...Словник української мови у 20 томах
  11. шаноба—и ж. Те саме що шана ....Толковый словарь украинского языка
  12. шаноба—Respect esteem deference consideration regard appreciation reverence...Українсько-англійський словник
  13. шаноба—пашана...Українсько-білоруський словник II
  14. шаноба—Пашана...Українсько-білоруський словник II
  15. шаноба—пашана...Українсько-білоруський словник
  16. шаноба—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
  17. шаноба—Honnr re...Українсько-датський словник
  18. шаноба—Heder honnr re...Українсько-норвезький словник
  19. шаноба—уважение почтение внешнее выражение почт честь бути в шаноб быть в почте [устар. в чести] пользоваться уважением мати шанобу до кого чувствовать [питать] уважение к ком...Українсько-російський словник
  20. шаноба—Heder...Українсько-шведський словник