Словник української мови в 11 томах

ХРОПУ́Н

ХРОПУ́Н, а, ч., розм. Той, хто хропе, має звичку хропіти. Гриць штовхнув легенько хропуна під бік (Вишня, II, 1956, 384). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 156.

  1. хропун—мен. чол. роду жив....Большой украинско-русский словарь
  2. хропун—а ч.i розм.i Той хто хропе ма звичку хропти....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. хропун—хропун а...Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку
  4. хропун—хропун менник чоловчого роду стота розм....Орфографічний словник української мови
  5. хропун—ХРОПУН а ч. розм.Той хто хропе ма звичку хропти.Гриць штовхнув легенько хропуна пд бк Остап Вишня....Словник української мови у 20 томах
  6. хропун—а ч. розм. Той хто хропе ма звичку хропти....Толковый словарь украинского языка
  7. хропун—Snorer...Українсько-англійський словник