Словник української мови в 11 томах
УПО́ЮВАТИСЯ (ВПО́ЮВАТИСЯ)
УПО́ЮВАТИСЯ (ВПО́ЮВАТИСЯ), о́ююся, о́юєшся, недок., УПОЇ́ТИСЯ (ВПОЇ́ТИСЯ), ою́ся, о́їшся, док. 1. Ставати п’яним, напившися горілки, вина і т. ін. 2. перен. Доходити до стану, схожого на сп’яніння; // Втішатися, одержувати насолоду, бути в захваті. Одна молода залюблена дівчина, вічно розмріяна, неначе кам’яніла з якоїсь розкоші коло тих рож, що цвіли в червні… Дивилася поважними очима на них, упоювалася їх запахом (Коб., III, 1956, 10). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 468.