УБАВЛЯ́ТИСЯ (ВБАВЛЯ́ТИСЯ)

УБАВЛЯ́ТИСЯ (ВБАВЛЯ́ТИСЯ), я́ється, недок., УБА́ВИТИСЯ (ВБА́ВИТИСЯ), иться, док. Зменшуватися в розмірі, об’ємі, кількості і т. ін. Не уба́виться кого — нічого не станеться з ким-небудь, не буде шкоди комусь. В клубі хай співає… Від того її [Катрі] не убавиться, а на людях прославиться (Кучер, Прощай.., 1957, 195). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 351.

УБЕЗПЕ́ЧИТИ1
УБАВЛЯ́ННЯ