СТИ́ШУВАТИ

СТИ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко СТИША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТИ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Робити тихішим, не дуже чутним, приглушувати (звук, шум і т. ін.). Сти́шувати (сти́шити) го́лос — говорити тихше, переходити на шепіт. — Дозвольте, Варваро Павлівно? — стишуючи низький, басовитий голос, запитав він (Собко, Справа.., 1959, 6); Стишивши голос, почав [Рубанюк] викладати план підпільного комітету (Цюпа, Назустріч.., 1958, 55); Ремісники стишили голоси й далі щось пошепки говорили один із одним (Скл., Святослав, 1959, 467). 2. Робити повільнішим, менш швидким; уповільнювати. Підходячи до землянки, де жив механік, Петру стишує ходу (Чаб., Балкан. весна, 1960, 67); Кінь забасував по піску, стишив біг, а потім пішов ступою (Мушк., Серце.., 1962, 314); У Тасі ломило спину, вона раз у раз намагалася випростатись. Варфоломіївна помітила це й стишила темп роботи (Дмит., Розлука, 1957, 220); // Змушувати рухатися повільніше. Коло третьої хати він стишує коней (Кучер, Зол. руки, 1948, 124); Роман стишив коня, замилувався літньою красою (Минко, Ясні зорі, 1951, 84). Сти́шувати (сти́шити) хід: а) сповільнювати свій рух (про транспортні засоби). Поїзд стишує хід, зупиняється (Збан., Сеспель, 1961, 151); Тільки що виїхали в сусіднє село, машина стишила хід, а потім зупинилася (Томч., Закарп. опов., 1953, 179); б) зменшувати швидкість (поїзда, автомобіля і т. ін.). Біля мосту, що високо піднімався над рікою, машиніст завжди стишував хід (Чорн., Визвол. земля, 1959, 18); Коли «Лахтак» підійшов зовсім близько, капітан наказав стишити хід (Трубл., Крила.., 1947, 42). 3. Послаблювати силу вияву чого-небудь. — Отак стискують строки.. Якась дурна гонитва за благополучними цифрами. — Ну, знаєш… Цифра — річ державна, річ поважна, — спробував стишити Остапчуків запал Данилевський (Жур., Вел. розмова, 1955, 56); — Леночка! Ти вже тут? — одразу ж стишила свій гнів Крихточка (Баш, Надія, 1960, 255); // Робити менш відчутним (біль, почуття і т. ін.); угамовувати. Созоненко.. кладе руку до грудей, щоб стишити нею біль (Стельмах, II, 1962, 96). 4. Примушувати заспокоїтися, утихомиритися. Вона сліз своїх не впиняла, розливалася, — хотіла, щоб він.. її розважив, стишив (Вовчок, І, 1955, 163). Сти́шувати (сти́шити) [своє́] се́рце — переставати хвилюватися, тривожитися і т. ін. [Марина:] Вгамуй, ріднесенький мій, стиш своє серце: його лукавий бентежить, бунтує гріхом (Стар., Вибр., 1959, 368). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 708.

стишувати—ую уш i рдкоi стишати аю аш недок.i стишити шу шиш док.i перех.i Робити тихшим не дуже чутним приглушувати звук шум т. н. Стишувати голосi. Робити повльншим менш швид...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
стишувати—стишувати дслово недоконаного виду рдко...Орфографічний словник української мови
стишувати—УПОВЛЬНЮВАТИstrong ВПОВЛЬНЮВАТИstrong робити повльншим якийсь рух ПРИТИШУВАТИstrong СТИШУВАТИstrong ЗМЕНШУВАТИstrong ЗВЛЬНЯТИstrong дал. ЗАГАЛЬМОВУВАТИstrong ПРИГАЛЬМОВУВ...Словник синонімів української мови
стишувати—СТИШУВАТИ ую уш рдко СТИШАТИstrong аю аш недок. СТИШИТИstrong шу шиш док. що кого. Робити тихшим не дуже чутним приглушувати звук шум т. н. Робити повльншим менш швидки...Словник української мови у 20 томах
стишувати—ую уш em рдкоem стишати аю аш недок. стишити шу шиш док. перех. Робити тихшим не дуже чутним приглушувати звук шум т. н. Стишувати голосem. Робити повльншим менш швидк...Толковый словарь украинского языка
стишувати—Стишувати голос...Українсько-китайський словник
стишувати—ую уш cisza wycisza...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
стишувати—несов. стишувати сов. стишити заглушать заглушить слегка приглушать приглушить стишувати голос понижать понизить голос делать менее быстрым замедлять замедлить убавл...Українсько-російський словник