СЛУХНЯ́НИЙ

СЛУХНЯ́НИЙ, а, е. Який слухається кого-небудь, який завжди підкоряється, не суперечить нікому; покірний, послушний. У багатого пана було двоє синів. Старшенький удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке (Стор., І, 1957, 30); Хоч він був слухняний і робив все, що хто не казав би, все-таки не обійшлося без нагани й кари (Кобр., Вибр., 1954, 201); Менший син княгині був слухняний, запобігливий, тихий, і коли б не хлоп’ячий одяг, його можна було б прийняти за дівчину (Скл., Святослав, 1959, 32); Бійці — переважно вінницькі, подільські, наддністрянські колгоспники — слухняні й працьовиті (Гончар, III, 1959, 25); * Образно. І ти, моя єдиная, Встаєш із-за моря, З-за туману, слухняная Рожевая зоре! (Шевч., II, 1963, 110); — Сила і розум людини роблять долю слухняною… (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 568); // Який виражає покірність; сповнений послуху (про очі, погляд, обличчя і т. ін.); // перен. Який швидко приводиться в дію, зручний у керуванні, легко піддається обробці і т. ін.; піддатливий. Він стоїть, як постамент, і наче спирається важкою рукою на слухняне стальне гальмо (Донч., II, 1956, 148); На тачанці стояв кулемет, удосконалений і пристріляний, слухняний і повороткий, вивірений, надійний «максим» (Ю. Янов., II, 1958, 222); Іванко перехоплює кліщі в свої руки і вже сам перевертає залізяку, яка стає слухняною (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 200); У дужих дні — немов слухняна глина, Покірна волі й пальцям різьбаря (Плужник, Вибр., 1966, 79). Слухня́не знаря́ддя кого, чого — той (те), що виконує чужу волю. Народні маси на своєму власному досвіді переконуються, що буржуазна держава — слухняне знаряддя монополій (Програма КПРС, 1961, 46). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 384.

слухняний—адктивякий слухаться когось пдкоряться не суперечитьпослушный...Большой украинско-русский словарь
слухняний—а е.Який слухаться когонебудь який завжди пдкоряться не суперечить нкому покрний послушний. Який виража покрнсть сповнений послуху про оч погляд обличчя т. н. перен. Яки...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
слухня́ний—Слухняний слухяний а е. Послушный. Шевч. . Був добрий слухняний хлопець. Левиц. . . Ум. Слухняненький слухяненький. Словарь укрансько мови в х тт. За ред. Б. Грнченка. ...Грінченко. Словарь української мови
слухняний—слухняний прикметник...Орфографічний словник української мови
слухняний—Слухняний рдшеem слухяний...Правописний словник Голоскевича
слухняний—див.em покрний...Словник синонімів Вусика
слухняний—послухняний не натуристий не норовистий не вередливий без норову злагдний шовковий с. ПОКРНИЙ гальмо пддатливий виконавець слпий....Словник синонімів Караванського
слухняний—СЛУХНЯНИЙ а е.Який слухаться когонебудь покрний.У багатого пана було дво синв. Старшенький удався соб тихий слухняний все за книжкою сидв а меншеньке таке вродилось швидк...Словник української мови у 20 томах
слухняний—а е. Який слухаться когонебудь який завжди пдкоряться не суперечить нкому покрний послушний. Який виража покрнсть сповнений послуху про оч погляд обличчя т. н. перен. ...Толковый словарь украинского языка
слухняний—obedient...Украинско-английский юридический словарь
слухняний—Obedient dutiful tractable docile manageable biddable governable...Українсько-англійський словник
слухняний—Паслухмяны...Українсько-білоруський словник II
слухняний—паслухмяны...Українсько-білоруський словник
слухняний—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
слухняний—Lydig hrig ydmyg...Українсько-датський словник
слухняний—em...Українсько-китайський словник
слухняний—Lydig hrig...Українсько-норвезький словник
слухняний—[suhanyj]слухняна дитина posuszne dziecko...Українсько-польський словник
слухняний—posuszny...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
слухняний—послушный...Українсько-російський словник
слухняний—Lydig dmjuk...Українсько-шведський словник