РУБЕ́ЦЬ

РУБЕ́ЦЬ, бця́, ч. 1. Продовгувата заглибина, подряпина, складка на поверхні чого-небудь. [Кушнірук:] Дивіться сюди, поки свічка не догорить до цього рубця, щоб і з місця ніхто не рушав (Вас., III, 1960, 209); На причепі за агрегатом рухаються легкі борони, які розпушують сліди коліс і залишені сошниками рубці, знищують сліди бур’янів (Рад. Укр., 20.IV 1962, 1). 2. Слід на шкірі у вигляді невеликої складки від рани, що загоїлася, від побоїв (ременем, батогом і т. ін.); шрам. [Тетяна:] Рубець у нього тут, рубнув, знать, шаблею татарин!.. (К.-Карий, І, 1960, 149); Юрчик показав нам свою спину, на якій ми побачили багато рубців (Сміл., Сашко, 1954, 224); // Спайка, шрам на внутрішніх органах на місці операційного шва, виразки, що загоїлися, зарубцювалися. До обмеження рухів можуть призводити і великі рубці, які приросли до підлеглих тканин (Лікар. експертиза.., 1958, 73); Загоюючись, виразка, як і всякий дефект м’яких тканин, перетворюється потім у рубець (Наука.., 1, 1957, 33); *Образно. Перші болі завдають серцю глибоких, кривавих ран, але юне серце здатне гамувати біль і вкриватися рубцями (Чаб., Тече вода.., 1961, 22). 3. Те саме, що кра́йка 1. Зворушення її було таке велике, що вона, втерявши сили, трохи була не урвалась з муру, коли б завчасу не вхопилась руками за високий рубець башти (Стар., Облога.., 1961, 83); Біля Полярушів почали товпитися люди, хтось уже силоміць напував Фросину водою, і рубець залізної, з голубами по краях кварти моторошно цокотів на зціплених зубах (Стельмах, І, 1962, 168). 4. Шов, що утворюється при зшиванні краю одного куска тканини, шкіри з краєм іншого; підрублений край чого-небудь. Я взяв його ніж, яким він різав шкіру, розпоров рубець на сорочці і дістав записку (Сміл., Сашко, 1957, 155); Подолки чоловічої та жіночої сорочок підрублюють рубцями завширшки не більш як 0,5 см (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 30); // Загладжена, запрасована складка на одязі. Готуючись зійти з корабля, вони [матроси] прасують штани так, щоб рубцями можна було, як-то кажуть, масло різати (Ткач, Жди.., 1959, 3). ◊ До [оста́ннього] рубця́; До рубці́в — зовсім, остаточно, вкрай. В дорозі нидіє [чумак] двадцяту вже неділю, Обшарпавсь до рубця (Г.-Арт., Байки.., 1955, 46); — Якби не Костенко, гибіль [гибель] християнська нам усім тут: до останнього рубця, до дранки оголили, б оті-о, нетрудні (Кач., II, 1958, 53); Накрапав дощ. Невдовзі Андрій промок до рубців (Чорн., Красиві люди, 1961, 45); Не залиши́лося (не зоста́лося) ні (й) рубця́ сухо́го на кому — хтось зовсім, наскрізь промок. Дощ — одно пере, одно пере… Не зосталося на наших вівчарях ні рубця сухого (Мирний, І, 1949, 157); Поки Антон переніс через ріку свою дружину, на ній не залишилося й сухого рубця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 42); Рубе́ць на рубці́ — про дуже старий, латаний одяг. Посадили мене зараз сорочки латати і духу перевести не дали. Рубець на рубцю [на рубці], латка на латці!.. (Барв., Опов.., 1902, 92). 5. Перший, найбільший відділ шлунка жуйних тварин. Він [шлунок корови] складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки й сичуга (Зоол., 1957, 170); Якщо жуйних тварин годувати дрібнішою січкою, це може викликати атонію рубця (Хлібороб Укр., 10, 1965, 29); // Їжа, приготовлена з цього відділу шлунка. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 892.

рубець—мен. чол. роду...Большой украинско-русский словарь
рубець—бця ч.i Продовгувата заглибина подряпина складка на поверхн чогонебудь. Слд на шкр у вигляд невелико складки вд рани що заголася вд побов ременем батогом т. н. шрам. Сп...Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
рубець—рубець бця...Дзвона чи дзвону? або -А (-Я) чи -У (-Ю) в родовому відмінку
рубець—рубець менник чоловчого роду...Орфографічний словник української мови
рубець—рубець ор.em бцеuм м.em на бцu мн.em бцu бц...Орфоепічний словник української мови
рубець—рубец бца ор. бцем м. на бц мн. бц бц....Орфоэпический словарь украинского языка
рубець—Рубець бця бц бцв...Правописний словник Голоскевича
рубець—див.em шрам...Словник синонімів Вусика
рубець—на тл шрам кухля крайка башти зубець шитва шов....Словник синонімів Караванського
рубець—ЗАРУБКАstrong вимка взагал або спецальна позначка на чомунебудь зроблена сокирою чи ншим знаряддям ЗАРУБИНАstrong НАСЧКАstrong НАДСЧКАstrong КАРБstrong РУБЕЦЬstrong. Зро...Словник синонімів української мови
рубець—РУБЕЦЬ бця ч. Продовгувата заглибина подряпина складка на поверхн чогонебудь.[Кушнрук] Дивться сюди поки свчка не догорить до цього рубця щоб з мсця нхто не рушав С. Вас...Словник української мови у 20 томах
рубець—сдежини руб на тл близна пруг див. шрам близна...Словник чужослів Павло Штепа
рубець—близна...Словник-антисуржик
рубець—бця ч. Продовгувата заглибина подряпина складка на поверхн чогонебудь. Слд на шкр у вигляд невелико складки вд рани що заголася вд побов ременем батогом т. н. шрам. С...Толковый словарь украинского языка
рубець—техн. рубец...Украинско-русский политехнический словарь
рубець—мн.em рубц шрамem scar cicatrix pl.em cicatrices вд удару батогомem weal wale шовem hem seam...Українсько-англійський словник
рубець—...Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)
рубець—Ar...Українсько-датський словник
рубець—Промокнути абоem змокнути до рубця em...Українсько-китайський словник
рубець—Arr...Українсько-норвезький словник
рубець—[rubec]...Українсько-польський словник
рубець—бця m blizna szew karb...Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)
рубець—рубец шрам на ткани рубец край кромка промокнути до рубця не залишилося сухого рубця отдел желудка жвачных рубец кул. рубец...Українсько-російський словник
рубець—rr...Українсько-шведський словник
рубець—РУБЕЦЬ лат. ccatrx iрубець шрам iдлянка сполучно тканини яка замща дефект шкри слизово оболонки органа чи тканини що виника внаслдок х ушкодження або патологчного проце...Фармацевтична енциклопедія
рубець—до рубця з сл. змокнути промокнути под. Дуже сильно повнстю. Якщо ж дощ захопив нас у степу то промокл до рубця ми в такий день мам право гнати худобу додому ранше О. Го...Фразеологічний словник української мови