Словник української мови в 11 томах

РАЗЮ́ЧЕ

РАЗЮ́ЧЕ. Присл. до разю́чий. Особливо разюче діяв сатиричний бич народної творчості проти фашистських загарбників (Рильський, III, 1956, 151); Вони [брати] разюче схожі між собою, — обоє широколиці, обоє світлоброві (Вол., Сади.., 1950, 73). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 441.

  1. разюче—прислвникВищ. ст. порвн. разючийпоразительновд словаem разючийадктив. який ма велику руйнвну силу. який виклика подив або захопленняразительный разюча вдмннсть разительн...Большой украинско-русский словарь
  2. разюче—Присл. до разючий....Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
  3. разюче—разюче прислвник незмнювана словникова одиниця...Орфографічний словник української мови
  4. разюче—РАЗЮЧЕ.Присл. до разючий.Особливо разюче дяв сатиричний бич народно творчост проти фашистських загарбникв М. Рильський [брати] разюче схож мж собою обо широколиц обо свт...Словник української мови у 20 томах
  5. разюче—Присл. до разючий....Толковый словарь украинского языка
  6. разюче—нар. поразительно разительно потрясающе сногсшибательно...Українсько-російський словник