Словник української мови в 11 томах
П’Я́ЛЬЦІ
П’Я́ЛЬЦІ, ів, П’Я́ЛЬЦЯ, лець, мн. Пристрій для рукоділля у вигляді рамки, на якій закріплюється розтягнута тканина. Як навіжена, кидалася Настя по тісному гарему, натикалася на подушки і п’яльці, розкидані по килимах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 19); На шовкову тканину, натягнену на дерев’яні п’яльці, лягають різноколірні фарби. Художниця робить своє діло впевнено, вправно (Веч. Київ, 11.III 1957, 3); Купи мені, моя мати,.. мальовані п’яльця, Щоб вишити козаченьку червоні рукавця (Чуб., V, 1874, 17); Ніхто краще за неї не гаптував у п’яльцях, ніхто рівніше не виводив прутика (Мирний, IV, 1955, 337). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 417.